Тема № 1. Друга світова війна. Світ після Другої світової війни.
Модуль № 1 за темою «Початок Другої світової війни. Події
1939-1941 рр.»
Клас: 11-А кл., Донецька ЗОШ І-ІІІ ступенів № 14
Упорядник: Рибалка Л.Д., учитель історії ДЗОШ № 14
Очікувані результати:
Шановні учні! Після цього
уроку ви зможете:
1.Визначати причини, характер, періодизацію Другої
світової війни.
2.Називати хронологічні межі
періодів Другої світової війни, головні
військові події 1939-1941 рр. (І період).
3.Залучаючи історичну
карту, характеризувати основні театри воєнних дій у Європі.
4.Складати політичні портрети визначних політичних
діячів: У. Черчілль, Й. Сталін.
5.Тлумачити та
застосовувати поняття і терміни «Друга світова війна», «блискавична війна».
Тип
уроку: урок засвоєння
нових знань
Література: Щупак И.Я. Всемирная история. Новейший период
(1939-2011 гг.): учеб. для 11 кл. общеобразоват. учеб. заведений. – Запорожье:
Премьер, 2011.
Хід уроку
І. Повідомлення теми, дидактичної мети уроку. Мотивація
навчальної діяльності.
Шановні учні! Під час цього уроку ми маємо розглянути наступні питання:
1. Причини, характер, періодизація
Другої світової війни.
2. Характеристика військових дій на першому етапі війни 1939 - червень 1941
рр.
ІІ. Актуалізація знань учнів (10-й клас)
Пригадайте,
які події в Європі передували початку воєнних дій?
2.1.Зовнішня політика нацистської Німеччини.
Мета: перегляд
Версальського договору 1919 р., як крок до завоювання «нового життєвого
простору».
Березень 1936 р. –
Локарнський договір розірваний, німецькі війська вводяться до демілітаризованої
Рейнської області.
Листопад 1936 р. –
Антікомінтерновський пакт, початок співробітництва між Німеччиною та Японією
проти спільного політичного противника – Радянського Союзу.
Січень 1937 р. –
приєднання до Антікомінтерновського пакту фашистської Італії.
13 березня 1938 р. –
аншлюс Австрії («воз’єднання Австрії з рейхом»)
29 вересня 1938 р. –
Мюнхенська конференція за участю А. Гітлера (Німеччина), Б. Муссоліні (Італія),
Н. Чемберлена (Англія), Е. Даладьє (Франція). Передача Судетської області
(Чехо-Словаччина) Німеччині.
30 вересня 1938 р. –
укладання англо-німецької декларації про ненапад.
6 грудня 1938 р. –
підписання франко-німецької декларації про ненапад.
15-16 березня 1939
р. – німецькі війська зайняли територію Чехо-Словаччини; створення Імперського
протекторату Богемія і Моравія.
21 березня 1939 р. –
вимоги Німеччини до Польщі (повернути Гданськ). Але польський уряд відхиляє ці
вимоги.
28 квітня 1939 р. –
А. Гітлер розриває польсько-німецький договір про ненапад.
22 травня 1939 р. –
«Стальний пакт», або пакт про дружбу та співробітництво з Італією.
2.2.Зовнішня політика фашистської Італії.
Жовтень 1935 р. –
італійське вторгнення до Абіссінії (Ефіопія).
1936 р. – анексія
Абіссінії, італійський король Віктор Емануїл проголошується «імператором
Ефіопії»
1939 р. – окупація
Албанії.
2.3.Зовнішня політика Японії.
1927 р. –
«меморандум Танакі», генерал Танакі вимагає проведення «позитивної» експансії –
панування Японії над Азією.
1932 р. – окупація
Північного Китаю та заснування держави Манчжоу-Го.
1937 р. – початок
війни між Китаєм та Японією. Створення прояпонського уряду на чолі з Ван
Цзин-веєм у Нанкіні (1940 р.)
2.4. Зовнішня політика Великої Британії за часи
національного уряду Болдуїна (1935-1937 рр.) та Н. Чемберлена (1937-1940 рр.)
1935-1939 рр. –
політика умиротворення.
Мета: за допомогою
переговорів уникнути війни з нацистською Німеччиною.
1935 р. –
німецько-британська морська угода
1937 р. –
італійсько-британська угода про збереження статус-кво в Середземному морі
(«джентльменська угода»).
Квітень 1938 р. –
італійсько-британська угода, визнання окупації Італією Ефіопії.
29 вересня 1938 р. –
Мюнхенська конференція за участю А. Гітлера (Німеччина), Б. Муссоліні (Італія),
Н. Чемберлена (Англія), Е. Даладьє (Франція). Передача Судетської області
(Чехо-Словаччина) Німеччині.
30 вересня 1938 р. –
укладання англо-німецької декларації про ненапад.
17 березня 1939 р. –
промова прем’єр-міністра Н. Чемберлена, відмова від політики умиротворення.
Англо-французька
заява про гарантії Польщі, Румунії, Греції, Туреччині, Бельгії (обіцянка
створити спільний фронт боротьби проти А. Гітлера).
2.5.Зовнішня політика СРСР.
20-ті рр. ХХ ст. –
німецько-радянське зближення
1922 р. – договір у
Рапалло (відмова від репарацій, установлення дипломатичних відносин,
налагодження торгівлі).
1926 р. –
Берлінський договір (нейтралітет одного з партнерів у випадку нападу третьої
сторони)
30-ті рр. ХХ ст. –
після укладання польсько-німецького пакту про ненапад 1934 р. Радянський Союз зближується з країнами
західної демократії.
1935 р. –
радянсько-французький пакт про взаємодопомогу та ненапад.
Влітку 1939 р. –
переговори між делегаціями Англії, Франції та Радянського Союзу про протидію
німецькій агресії. Зірвані через відмову Румунії та Польщі надати Червоній
армії право проходу через свої території.
23 серпня 1939 р. –
укладання радянсько-німецького пакту про ненапад (інша назва – пакт Молотова –
Ріббентропа, оскільки пакт підписали в Москві міністр іноземних справ Й.
Ріббентроп та народний комісар іноземних справ В. Молотов).
Шановні учні! Спробуйте визначить та обґрунтувати свою думку про
відповідальність Радянського Союзу за розв’язання Другої світової війни.
Чи несе керівництво Радянського Союзу на чолі з генеральним секретарем ЦК
ВКП(б) Й. Сталіним відповідальність за початок Другої світової війни?
|
|
Я вважаю, що
відповідальність за розв’язання Другої світової війни може бути покладена
лише на нацистську Німеччину.
|
Я вважаю, що крім
А. Гітлера опосередковану відповідальність за розв’язання Другої світової
війни несе уряд Радянського Союзу
|
Аргументи:
1.
2
3.
|
Аргументи:
1.
2
3.
|
Висновки:
|
|
Для заповнення
таблиці ви можете використовувати матеріал підручнику (пункт 1 параграфу 1)
ІІІ. Опрацювання нового навчального матеріалу.
3.1. Причини й характер Другої світової війни.
Шановні
учні! Пропонуємо записати до зошитів:
Причини
Другої світової війни:
1.Версальська
система поставила Німеччину в нерівноправне становище та обділила Японію та
Італії, тому ці країни прагнули переділу світу.
2.Світова економічна
криза 1929-1932 рр. сприяла встановленню та посиленню тоталітарних режимів, що
проповідували націоналізм, расизм, мілітаризм.
3.Політика
«умиротворення» агресора, яку проводили Велика Британія та Франція.
4.Підписання пакту
Молотова-Ріббентропа 23 серпня 1939 р. означало підтримку СРСР агресивних
планів Німеччини щодо Польщі.
Також пропонуємо ознайомитися з текстом підручника:
3.2.Періодизація Другої світової війни.
Шановні
учні! Опрацюйте «стрічку часу»
І етап
|
ІІ етап
|
ІІІ етап
|
ІV етап
|
V етап
|
1 вересня 1939 – 21 червня 1941
|
22 червня 1941 - 18 листопада 1942
рр.
|
19 листопада 1942 – грудень 1943 рр.
|
Січень 1944 р. – травень 1945 рр.
|
Травень – вересень 1945 рр.
|
Розширення
масштабів війни при перевазі сил агресорів
|
Перелам у воєнних
діях, стратегічна ініціатива переходить до країн антигітлерівської коаліції
|
Розгром армій
нацистської Німеччини та її союзників в Європі
|
Розгром Японії
|
|
Також
ми пропонуємо ознайомитися з текстом підручника:
3.3.Події 1939-1941 рр.
Шановні учні! Уважно прочитайте текст підручника та заповніть хронологічну
таблицю «Розгортання воєнних дій у Європі в 1939-1941 рр.»
Дата
|
Подія та її результати
|
Напад Німеччини на Польщу
1 вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу. Для воєнних дій проти цієї
країни було виокремлено 62 дивізії, у тому числі 7 танкових.
За планом "Вайс", який був затверджений 11 квітня 1939 р.,
стратегічне розгортання німецьких військ завершилося 25 серпня 1939 р.
Німецьким військам протистояла польська армія, що налічувала 1 млн. 750
тис. солдатів і офіцерів. Але на її озброєнні було лише 29 рот застарілих
панцерників, 9 рот легких танків та близько 500 літаків також застарілої
конструкцій. Отже, сили були нерівними.
Польські війська мужньо билися проти переважаючих сил ворога. Героїчною
сторінкою польської історії стала оборона Варшави. Варшаву гітлерівці змогли
захопити лише 28 вересня 1939 р. після 20-денних боїв.
Через три тижні після початку бойових дій польську армію було розгромлено.
Німці втратили близько 10 тис. убитими.
Вступ Червоної армії в
Західну Україну та Західну Білорусь і приєднання їх до СРСР
17 вересня 1939 р., коли головні сили польської армії було розбито,
радянські війська перетнули польсько-радянський кордон у Західній Україні та
Західній Білорусі. Перевага радянських частин була величезною. 18 вересня 1939
р. польський уряд і головне командування армії переїхали до Румунії, наказавши
фронтовим командирам не вступати з більшовиками в бій і відвести війська до
румунського кордону.
22 вересня радянські війська увійшли до Львова, територія Західної України
опинилася під контролем Червоної армії. До радянського полону потрапило багато
польських військовослужбовців, доля яких склалася трагічно, — 15 тис. польських
офіцерів було розстріляно під Харковом і в Катинському лісі під Смоленськом
1940 р.
Західноукраїнське населення в своїй переважній більшості з ентузіазмом і
надією зустрічало Червону армію. Цьому сприяла, зокрема, та обставина, що
радянська офіційна пропаганда пояснювала перетин польсько-радянського кордону
прагненням запобігти окупації краю нацистами і створити умови для возз'єднання
українського народу, який після радянсько-польської війни 1920 р. був змушений біля
20 років жити по обидві сторони кордону.
28 вересня 1939 р. між Німеччиною та СРСР було підписано, договір "Про
дружбу і кордон". До договору було додано карту і два додаткові секретні
протоколи. В одному з них зазначалося, що Люблінське воєводство і частина
Варшавського воєводства відходять до сфери впливу Німеччини, а СРСР передається
Литва. Цей договір зафіксував четвертий поділ Польщі та уточнив лінію
радянсько-німецького кордону. За домовленістю її було пересунуто на схід
порівняно з умовами секретного протоколу від 23 серпня 1939 р.; вона майже
цілком відповідала етнографічній межі проживання поляків, з одного боку, та
українців, білорусів — з іншого. Землі з суто польським населенням залишились у
складі Німеччини, а взамін СРСР отримав у свою сферу впливу Литву. Отож, до
Німеччини відійшло 48,6% території Польщі і 69,9% її населення, а до СРСР —
51,4% території та 30,1% населення.
Для узаконення радянського режиму в Західній Україні під ретельним
контролем нових властей було проведено вибори до Народник зборів. Вибори
відбувалися за безальтернативним списком кандидатів і, власне, були фікцією.
Наприкінці жовтня 1939 р. Народні збори прийняли Декларацію про возз'єднання
Західної України з радянською Україною у складі СРСР. У листопаді відбулися
сесії Верховної Ради СРСР та Української РСР, які ухвалили закони про входження
Західної України до складу СРСР і возз'єднання її з Українською РСР.
Входження до складу
Радянського Союзу Північної Буковини, Бессарабії, Латвії, Литви та Естонії
У 1940 р. ускладнилися відносини СРСР із Румунією. 28 червня 1940 р.
радянський уряд висунув ультиматум щодо повернення території Бессарабії
(входила до складу Російської імперії до 1918 р.) та Буковини (на цих землях
мешкало здебільшого українське населення). Уряд Румунії, не маючи підтримки з
боку Німеччини, віддав наказ своїм військам залишити означені в ультиматумі
території. Там було встановлено радянську владу. Північна Буковина і
придунайські українські землі (Південна Бессарабія) ввійшли до складу УРСР.
Законодавче закріплення нових територій у. складі СРСР відбулося способом
утворення нової союзної республіки — Молдавської РСР —та розподілу території
Бессарабії між МРСР та УРСР.
Восени 1939 р. радянське керівництво нав’язало урядам країн Прибалтики
"договори про взаємну допомогу" на умовах використання СРСР їхніх
військово-морських баз. За цими "договорами" десятки тисяч радянських
військовослужбовців розміщувались у прибалтійських державах. Спираючись на свої
збройні сили та місцевих комуністів, сталінське керівництво влітку 1940 р.
фактично примусило уряди Латвії, Литви та Естонії утворити коаліційні уряди,
які контролювалися Москвою та Комінтерном. На виборах кандидати до найвищих
органів влади республік висувалися лише компартіями та робітничими організаціями.
Внаслідок таких виборів обрані сейми Латвії та Литви, Державна рада Естонії
проголосили входження цих країн до СРСР на правах союзних республік. 3-6 серпня
1940 р. VII сесія Верховної Ради СРСР прийняла постанову про входження
проголошених ЛитРСР," ЛатвРСР, ЕРСР до складу Радянського Союзу.
Радянсько-фінська війна
До 1917 р. Фінляндія була частиною Російської імперії, хоча й мала
автономію. Вона дістала незалежність із рук більшовицьких керівників у грудні
1917 р. В. Ленін сподівався, що на знак подяки фіни встановлять у себе
радянську владу, але того не сталося. Фінляндія у 20-30-ті рр. була незалежною
суверенною державою, проводила самостійний зовнішньополітичний курс і мала
досить прохолодні стосунки зі своїм східним сусідом.
Протягом 1938 р. радянське керівництво вело переговори з Фінляндією про
можливість укладення угоди про взаємодопомогу. Але фінська сторона не виявляла
активності.
У жовтні 1939 р. СРСР запропонував Фінляндії передати в оренду строком на 30
років порт Ханко, віддати півострів Рибачий, що контролює підходи до
Мурманська, відсунути радянсько-фінський кордон на північ від Ленінграда на
декілька десятків кілометрів в обмін на територію в Карелії. Ці пропозиції
також не знайшли підтримки з боку Фінляндії.
Тому радянське керівництво взяло курс на збройне вирішення проблеми.
Скориставшись прикордонним інцидентом 30 листопада 1939 р., СРСР розпочав війну
проти Фінляндії, яка тривала 105 днів. У бойових діях з боку СРСР взяло участь
960 тис. бійців, з боку Фінляндії — 400 тис. У період з листопада 1939 р. по
лютий 1940 р. стратегічна ініціатива належала фінам, радянські війська
зазнавали тяжких поразок. Лише в лютому 1940 р. ціною величезних втрат
радянські війська спромоглися перейти в наступ, прорвати оборону фінів, штурмом
оволодіти Виборгом.
Війна затягнулась, і обидві сторони прагнули миру. У березні 1940 р. було
підписано радянсько-фінську мирну угоду, за якою СРСР отримав півострів Ханко
для створення військово-морської бази; встановлювалася нова лінія
радянсько-фінського кордону по лінії 1809 р.
Війна проти Фінляндії підірвала міжнародний престиж СРСР. Його було
виключено з Ліги Націй як країну-агресора (грудень 1939 р.).
Ця "мала війна" коштувала радянському народові великої крові: 70
тис. вояків загинули та пропали безвісти, 176 тис. були поранені та обморожені,
тоді як фінська сторона втратила загиблими 23 тис. вояків.
Окупація Німеччиною Данії,
Норвегії, Бельгії, Голландії
Велика Британія і Франція оголосили війну Німеччині ще 3 вересня 1939 р.,
виконуючи свої зобов'язання перед Польщею, але відвертих воєнних дій не
починали. Французькі війська, які більше ніж у 3 рази переважали німецькі на
Західному фронті, здійснили лише невеликий наступ в районі Саарбрюкена на
початку вересня, але вже 3 жовтня 1939 р. були відведені за оборонну
"лінію Мажино". Це дозволило Німеччині зосередити війська у
стратегічно важливих місцях і 9 квітня 1940 р. напасти на Данію та Норвегію.
У Данії бойових дій фактично не було. Через годину після вторгнення уряд
цієї країни і король ухвалили рішення не чинити протидії гітлерівським військам
і капітулювати. Під час загарбання Данії гітлерівці втратили двох вояків
убитими і 10 пораненими.
Інакше склалося в Норвегії. Норвезькі міста, розташовані на узбережжі, мали
досить надійну берегову оборону. Збройні сили Норвегії, передусім флот, були
достатньо боєздатними. Перший етап бойових дій тривав із 9 по 14 квітня 1940 р.
Він виявився фактично вирішальним для долі країни: більшу її частину було
захоплено, владу згодом передано ватажкові норвезьких фашистів Квіслінгу, короля та уряд було вивезено із
залишками норвезької армії до Великої Британії. Це сталося 10 червня 1940 р. У
Норвегії розпочався рух Опору.
Водночас здійснювалася всебічна підготовка до наступу проти
англо-французьких військ у Франції. Німецьке командування планувало завдати
основного удару у стик кордонів Бельгії та Люксембургу з Францією через гори Арденни
і далі в обхід англо-французьких військ на Кале до узбережжя Ла-Маншу. Гітлер
обрав цей напрям, щоб обійти з півночі добре укріплену "лінію
Мажино".
На світанку 10 травня 1940 р. суходільні війська вермахту розпочали
вторгнення до Голландії, Бельгії, Люксембургу. 13 травня німецькі війська
прорвали фронт союзників на річні Маас. Через день голландські збройні сили
капітулювали. У Великій Британії були надзвичайно стурбовані швидким
просуванням гітлерівських військ і того ж дня почали створювати загони
цивільної оборони. А головне — у Лондоні сталася зміна уряду: Н.Чемберлена,
найактивнішого провідника "політики умиротворення", яка
дискредитувала себе, заступив У. Черчилль, давній супротивник Гітлера. 17
травня 1940 р. гітлерівські війська вступили до столиці Бельгії Брюсселя,
наступного дня Гітлер видав декрет про приєднання до Німеччини трьох
бельгійських округів.
Розгром Франції
14 травня 1940 р. німецькі війська прорвали оборону французів під Седаном.
У наступ перейшов генерал Рундштедт, головнокомандувач ударним угрупованням
"А", у складі якого знаходився танковий корпус генерала Гудеріана.
Розпочавши наступ о 16-й годині 14 травня, корпус Гудеріана вже 23 травня 1940
р. вийшов до французького порту Дюнкерк, коли він раптом одержав особистий
наказ Гітлера зупинити свої війська.
У районі Кале—Дюнкерка було відрізано 40 англійських, бельгійських і
французьких дивізій. 28 травня склала зброю бельгійська армія. Англійський
експедиційний корпус, який, здавалося, був приречений, через наказ Гітлера
танковим корпусам зупинитися зумів евакуюватися з Дюнкерка.
Після закінчення бойових дій під Дюнкерком німецьке командування розпочало
другу стратегічну операцію проти Франції. 31 травня 1940 р. генштаб суходільних
військ вермахту надіслав до військ директиву, що містила план операції під
кодовою назвою "Рот".
5 червня нацистські війська розгорнули наступ на Париж, а через 9 днів без
бою увійшли до столиці Франції. Зі згоди уряду Париж було оголошено відкритим
містом. Три чверті жителів залишили столицю, рятуючись від окупації. Долю Франції
було вирішено. 22 червня маршал Ф. Петен від імені уряду підписав акт про
перемир'я з Німеччиною. Угоду про перемир'я було підписано в Комп'енському
лісі, де 22 роки тому, у листопаді 1918 р. у білому салон-вагоні командувач
військ Антанти маршал Фош продиктував умови перемир'я представникам переможеній
Німеччині.
Мовою документів
Умови перемир'я між Німеччиною і Францією
"Стаття 1. Негайне припинення воєнних дій. Уже оточені французькі війська
мусять скласти зброю.
Стаття 3. На окупованій території Німеччина повинна мати всі права
окупуючої держави, за винятком місцевого управління. Французький уряд мав
забезпечити для цього всі необхідні умови...
Стаття 4. Французькі військові, військово-морські та військово-повітряні
сили повинні бути демобілізовані й роззброєні в строк, який буде встановлено
додатково, крім військ, погрібних для підтримання порядку. Кількість і
озброєння цих військ буде визначено відповідно Німеччиною та Італією".
Окупація поширилася на північні найбільш розвинені області й райони країни,
а також на Атлантичне узбережжя. Територія, що не підлягала німецькій окупації,
підпадала під владу уряду маршала Петена, резиденція якого знаходилася у
невеликому містечку Віші на півдні Франції.
24 червня 1940 р. було підписано франко-італійську угоду про перемир'я.
Франція зазнала жорстокої та принизливої поразки. Французька армія втратила 84
тис. вбитими, 1547 тис. солдатів і офіцерів опинилися в німецькому полоні. У
боях за Францію німецькі війська втратили лише 27 тис. убитими і 11 тис.
пораненими.
Битва за Англію
16 липня 1940 р. Гітлер підписав план захоплення Великої Британії «Морський
лев». Німецька авіація почала активніше бомбардувати Лондон та інші англійські
міста, а підводні човни блокували Британські острови. Але, як показали
підрахунки, можливостей здійснити масову висадку військ на Британські острови у
Німеччини не було.
Операцію перенесли на вересень, а згодом відклали на 1941 р. Проте згодом
плани Гітлера змінилися — він вирішив не звертати уваги на англійців і почав
готувати наступ на Схід.
Щоправда, він позитивно сприйняв ініціативу Ріббентропа про створення коаліції
проти англійців. Антикомінтернівський пакт після підписання домовленостей з
СРСР вичерпав себе, і Ріббентроп ініціював підписання тристоронньої угоди між
Німеччиною, Італією та Японією 27 вересня 1940 р. Ця угода визнавала провідну
роль Німеччини та Італії в установленні "нового порядку" в Європі, а
Японії — у Східній Азії.
Згодом до цієї угоди приєдналися Болгарія, Іспанія, Румунія, Словаччина,
Таї (Сіам), Фінляндія, Хорватія, Петена у Франції. а.
Агресія на Балканах
Балкани й Південно-Східна Європа в цілому посідали особливе місце у
стратегічних планах Німеччини та Італії, де кожна з цих держав переслідувала
власні цілі.
1. Тут досить міцними були позиції Британії.
2. Із завоюванням цього регіону створювався плацдарм для нападу на СРСР.
3. Південно-Східна Європа була своєрідним ключем до проток Босфор і
Дарданелли, до всього Близького Сходу.
У квітні 1941 р. нацистська Німеччина вкупі зі своїми союзницями — Італією,
Угорщиною, Румунією та Болгарією — здійснила напад на Югославію і Грецію.
Завдяки величезній перевазі у силах загарбницькі війська прорвали оборону
югославської армії та почали швидко просуватися вперед. 12 квітня 1941 р. вони
досягли столиці Югославії Белграда. Югославський уряд і командування були
цілковито деморалізовані. 17 квітня 1941 р. Югославія капітулювала. Нацисти
розчленували територію країни: було утворено "незалежні" Сербію і
Хорватію; Болгарія отримала Македонію, Італія — Чорногорію. Угорщині було віддано
Воєводину, а Словенію переділено між Німеччиною та Італією.
Греція також не змогла стримати наступу загарбницьких військ. 29 квітня
представники грецького командування підписали акт про капітуляцію. Британський
експедиційний корпус зазнав тяжких втрат, але все ж завдяки флотові спромігся
евакуювати основні сили. У травні 1941 р. німецькі повітряио-десантні частини
захопили острів Крит — важливу базу, що прикривала з півдня Балканський
півострів. Після цього всі Балканські країни опинилися під контролем агресорів.
Отже, на літо 1941 р. лише три держав» Європи зберегли повний нейтралітет:
Швейцарія, Швеція, Ірландія.
Шановні учні! Перевірте правильність заповнення хронологічної таблиці
Дата
|
Подія та її результати
|
1 вересня – 2 жовтня 1939 р.
|
Розгром Польщі Німечччиною та СРСР. Оголошення Великою
Британією і Францією війни Німеччині.
|
Листопад 1939 – березень 1940 рр.
|
Агресія СРСР проти Фінляндії
|
Квітень – червень 1940 р.
|
Загарбання Німеччиною Данії, Норвегії, Франції.
Північна Франція разом із Парижем окупована німецькими
військами, в Південній Франції створено маріонетковий уряд Петена зі столицею
в місті Віші
|
Травень – листопад 1940 р.
|
«Битва за Англію» - масоване бомбардування Великої
Британії німецькою авіацією
|
Квітень 1941 р.
|
Розгром Югославії Німеччиною. Поділ країни на
«незалежні» Сербію та Хорватію. Капітуляція Греції.
|
Висновок: навесні 1941 р. Німеччина отримала
промисловий потенціал Франції, Скандинавії та Нідерландів, стратегічне
становище Балкан.
|
|
IV. Домашнє завдання.
1.
Визначте характерні риси світового розвитку І половини ХХ ст.
1 прискорення економічного, технічного та
інтелектуального прогресу
2 утвердження постіндустріальної цивілізації
3 формування у ряді європейських країн тоталітарних
режимів
4 формування біполярної системи міжнародних відносин
5 завершення процесу деколонізації
6 утворення транснаціональних компаній
та формування світового господарства
А 1, 3, 4
Б 1, 3, 6
В 2, 3, 5
Г 2, 4, 6
2.Вкажіть дату
укладання радянсько-німецького пакту про ненапад.
А 30 вересня 1938 р.
Б 23 серпня 1939 р.
В 1 вересня 1939 р.
Г 22 червня 1941 р.
3.Установіть хронологічну послідовність
подій, які відбулися напередодні Другої світової війни.
1 підписання Мюнхенської угоди
2 аншлюс Австрії
3 підписання радянсько-німецького договору про ненапад
4 утворення осі Рим–Берлін–Токіо
А 4, 2, 1, 3
Б 3, 1, 4, 2
В 1, 3, 2, 4
Г 4, 3, 1, 2
4. Вкажіть причини виникнення Другої світової війни.
1 Версальсько-Вашингтонська система
2 ліквідація Веймарської республіки
3 створення антигітлерівської коаліції
4 загострення суперечностей між Великою Британією та
Німеччиною в колоніальній сфері
5 політика «умиротворення агресорів»
6 ліквідація Ліги Націй
А 1, 6
Б 1, 5
В 2, 3
Г 4, 5
5.Військові події
якого періоду Другої світової війни позначено на карті?
А вересень 1939 р.
Б червень 1941 р.
В липень 1943 р.
Г червень 1944 р.
6.Визначте, коли
відбувалися події, позначені на карті.
А вересень 1939 р.
Б квітень 1940 р.
В листопад 1942 р.
Г червень 1944 р.
7.Хто із зображених на фото історичних діячів очолив
британський уряд у 1940 р. та відмовився від політики умиротворення
нацистського агресора, якої додержувалися попередники?
А
Б
В
Г
8.Які з наведених тверджень пов’язані з
діяльністю прем’єр-міністра Великої Британії В. Черчілля?
1 прем’єр-міністр Великої Британії в 1940–1945, 1951–1955
рр.
2 один з лідерів лейбористської партії Великої Британії
3 учасник Паризької мирної конференції 1919–1920 рр.
4 один з ініціаторів створення
антигітлерівської коаліції із США та
СРСР
5 автор відомої промови у Фултоні, яка
стала передумовою початку «холодної війни»
6 один з творців Версальської системи
А 1, 3, 4
Б 1, 4, 5
В 2, 4, 6
Г 4, 5, 6
«У разі територіально-політичних змін в
областях, що належать Польській державі, сфери інтересів Німеччини та СРСР
будуть розмежовуватися по лінії рік Нарев, Вісла, Сян. Питання про те, чи
відповідає обопільним інтересам Німеччини та СРСР збереження незалежної
Польської держави і якими будуть кордони цієї держави, може бути остаточно
з’ясовано лише в ході дальшого політичного розвитку. У будь-якому випадку
обидва уряди розв’язуватимуть це питання в дусі дружньої обопільної згоди. Щодо
Південно-Східної Європи радянська сторона підкреслює свою заінтересованість у
Бессарабії. Німецька сторона заявляє про її повну незаінтересованість у цих
областях… Цей протокол буде зберігатися обома сторонами у цілковитій таємниці»
10. Проаналізуйте уривок з історичного джерела та дайте
йому оцінку.
1) визначте, про що йдеться в
документі, з’ясуйте, коли відбулися описані в ньому події;
2) визначте, як автор розповіді ставиться до описуваних
подій або історичних
діячів; з’ясуйте (сформулюйте) значення подій та явищ, про
які йдеться в
джерелі;
3) стисло викладіть своє ставлення
до описаних подій або діячів
Із книги Пола Джонса «Сучасність:
світ із двадцятих до дев’яностих років»
«Французи полегшили життя Гітлеру. Вони
не хотіли війни. Акт про перемир’я було підписано маршалом А. Петеном, якому
було вже вісімдесят п’ять років, але він був найшановнішим французьким
генералом, оскільки солдати вважали, що під його командуванням у них найбільше
шансів залишитися живими. Петен був найбільш популярним правителем від часів
Наполеона. Він утілював у собі антиромантизм, бажання відкинути історичні та
глобальні зобов’язання, прагнення до спокійного й заможного життя, яке тоді
оволоділо Францією. У перші дні існування уряду Петена, до складу якого входили
військові й державні службовці, без політиків, викликало справжню ейфорію у
Франції, як Гітлер 1933 р. в Німеччині».
Відповіді надсилати на електронну
адресу до 1 жовтня 2014 р.
Електронна адреса: rybalka.mila@mail.ru
Немає коментарів:
Дописати коментар