Конспект уроку № 6 для 10А, 10Б кл. Історія України, 3 тиждень

Тема 1 «Україна на початку ХХ ст.».

Клас: 10-А, 10-Б Донецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 14 (для учнів 10-Б кл. додається інформаційна картка російською мовою)

Упорядник: Рибалка Л.Д., учитель історії ДЗОШ № 14

Тема уроку № 6: Розвиток української культури на початку ХХ ст. Мистецтво. Церковне життя.

Очікувані результати:

Шановні учні! На цьому уроці ми маємо розглянути питання:

·                   Здобутки майстрів мистецтва.   Образотворче мистецтво. Музика. Театр.

·                   Церковне життя. Митрополит А. Шептицький та його роль у піднесенні національного життя в західноукраїнських землях.

Після цього ви зможете:

·                   Описувати основні явища і пам’ятки культури цього періоду.

·                    Характеризувати основні риси розвитку духовного життя  та надає їм власну оцінку.

Тип уроку:  комбінований урок

Література: Реєнт О., Малій О. Історія України: Рівень стандарту, академічний рівень. 10 клас. - К.: Генеза, 2010. - 240 с.

Шановні учні! Вам необхідно ознайомитися з матеріалом параграфу 8  цього підручника.

хід уроку

I.                 Актуалізація знань учнів з теми «Культура України другої половини ХІХ ст.» (курс «Історія України», 9-й клас).

Шановні учні! Пропонуємо вам згадати основні тенденції розвитку духовної культури України у другій половині ХІХ ст., імена визначних художників, композиторів, діячів театру та створені ними культурні пам’ятки.

А. Образотворче мистецтво.

Друга половина ХІХ ст. – це період панування реалізму в живопису. Художники – реалісти групувалися навколо Товариства пересувних виставок, яке протиставляло Петербурзькій Академії мистецтв з її вірністю сюжетам з біблійній та античній міфології, принципам класицизму. Увага художників  була зосереджена на відображенні життя низів суспільства. Серед жанрів найбільшою популярністю користувався побутовий жанр.

А.1. Значне місце в українському живопису другої половини ХІХ ст. займали:

а) К. Костанді                      б) М. Пимоненко

в) І. Мечников                      г) С. Васильківський

д) М. Лисенко                      е) О. Беретті

А.2. «Святочне ворожіння», «Весілля в Київський губернії» - це полотна художника:

а) М. Пимоненко      б) Г. Труш       в) С. Васильківський

А.3. Полотна «Ранок на Дніпрі», «Українська ніч» створив уродженець Приазов’я:

а) С. Васильківський    б) А. Куїнджі      в) Г. Труш

А.4.  Пам’ятник Б. Хмельницькому в Києві – це творіння скульптора:

а) Л. Позен                   б) П. Забіла            в) М. Микешин

В архітектурі другої половини ХІХ ст. панує еклектизм – змішення сталей (бароко, класицизм, навіть готика). Церковні споруди будувалися у псевдо візантійському стилі.

А.5. Співвіднесіть прізвища архітекторів другої половини ХІХ ст. з їх творіннями

1)  О. Беретті	А. Володимирський собор у Києві
2) Й. Главка	Б. Будівля театру в Одесі
3) Ф. Фельнер, Г. Гельмер	В. Будинок з химерами в Києві
	Г. Будинок резиденції митрополита Буковини та Далмації в Чернівцях

Перевірте себе!

А.1. Значне місце в українському живопису другої половини ХІХ ст. займали:

а) К. Костанді              б) М. Пимоненко           г) С. Васильківський

А.2. «Святочне ворожіння», «Весілля в Київський губернії» - це полотна художника: а) М. Пимоненко     

А.3. Полотна «Ранок на Дніпрі», «Українська ніч» створив уродженець Приазов’я:        б) А. Куїнджі    

А.4.  Пам’ятник Б. Хмельницькому в Києві – це творіння скульптора:

          в) М. Микешин

А.5. Співвіднесіть прізвища архітекторів другої половини ХІХ ст. з їх творіннями

1)  О. Беретті	А. Володимирський собор у Києві
2) Й. Главка	Г. Будинок резиденції митрополита Буковини та Далмації в Чернівцях
3) Ф. Фельнер, Г. Гельмер	В. Будинок з химерами в Києві

Б. Музика. Театр

Композитори другої половини ХІХ ст. творили в жанрах симфонія, квартет, соната, розвиваючи традиції європейських класиків XVIII – ХІХ ст. Але вони  намагалися відображати в своїй музиці життя народу, його історію, розкривати багатство й красу народних пісень.

Б.1. Автором першої української опери «Запорожець за Дунаєм» був:

а) М. Вербицький    б) М. Лисенко     в) С. Гулак-Артемовський

Б.2.Наприінці ХІХ ст. великою популярністю користувались опери «Мазепа», «Майська ніч», «Богдан Хмільницький»:

а) П. Сокальського, б) С.Гулака-Артемовського. В) М. Лисенка.

Б.3. Виберіть твори, написані М. Лисенком, виданим українським композитором, активним учасником Старої Київської громади:

а) опера «Утоплена»                             б) релігійна композиція «Отче наш»

в) водевіль «Ніч на Івана Купала»       г) опера «Мазепа»

д) опера «Різдвяна ніч»                         е) опера «Тарас Бульба»

Друга половина ХІХ ст. в Україні – це доба створення українського професіонального театру й наступний етап розвитку реалістичної драматургії.

Б.4. Театр «Руська бесіда» був створений у Львові:

А) у 1819   р.                    б) у 1864 р.                     в) у 1882 р.

Б.5. У 1882 р. був створений перший український професійний театр Наддніпрянської України в Єлизаветграді.  Оберіть, хто з видатних театральних діячів ввійшов до трупи:

а) М. Кропивницький            б) Г. Юра

в) С. Крушельницька             г) М. Заньковецька

д) М. Садовський                  е) М. Старицький

Перевірте себе!

Б.1. Автором першої української опери «Запорожець за Дунаєм» був:

в) С. Гулак-Артемовський

Б.2.Наприінці ХІХ ст. великою популярністю користувались опери «Мазепа», «Майська ніч», «Богдан Хмільницький»:

а) П. Сокальського

Б.3. Виберіть твори, написані М. Лисенком, виданим українським композитором, активним учасником Старої Київської громади:

а) опера «Утоплена»    д) опера «Різдвяна ніч» е) опера «Тарас Бульба»

Б.4. Театр «Руська бесіда» був створений у Львові:  б) у 1864 р

Б.5. У 1882 р. був створений перший український професійний театр Наддніпрянської України в Єлизаветграді.  Оберіть, хто з видатних театральних діячів ввійшов до трупи:

а) М. Кропивницький           г) М. Заньковецька 

д) М. Садовський                  е) М. Старицький

ІІ. Повідомлення теми, дидактичної мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Шановні учні! Порівняйте пари пам’яток образотворчого мистецтва, що були створені на початку ХХ ст.. Які з них, на вашу думку, носять печать модерну?
1.

2.                                       

     1.          

                                      

2.

 Шановні учні! Пам’ятка архітектури № 1 – це так званий Будинок з химерами (архітектор В. Городецький). Він збудований у стилі модерн. пам’ятка архітектури № 2 – будівля оперного театру в Києві. Її архітекторів надихали класицизм і бароко. На підставі цих візуальних джерел поясніть, які характерні риси модерну відрізняють його від архітектури ХІХ ст.

  Друга пара – репродукції картин художника О. Мурашка. Першу (картина «Похорон кошового») він написав у реалістичній манері, працюючи в історичному жанрі. Картина № 2 «Дівчинка в червоному капелюсі» написана після приїзду до Парижу, де О. Мурашко захопився творчістю художників – імпресіоністів. На підставі цих візуальних джерел поясніть, як змінився світогляд художників, їх творча манера на початку ХХ ст.

ІІІ. Ознайомлення з новим навчальним матеріалом

3.1. Образотворче мистецтво.

Шановні учні! Уважно прочитайте пункт 4 параграфу 8 підручника:

«На початку XX ст. в українській архітектурі відбувається становлення нового напряму – стилю модерн. Це було пов’язано зі спробою подолати «багатостильність» минулих років. Головною ознакою модерну стало застосування нових конструкцій з металу і залізобетону. Втім таке становище існувало лише в ідеалі: цегла залишалася основним матеріалом масового будівництва.

Вітчизняні архітектори, використовуючи мотиви народної архітектури, створили прекрасні зразки українського модерну – будинок Полтавського земства (архітектори В. Кричевський і К. Жуков, розписи С. Васильківського, М. Самокиша, М. Беркоса, М. Уварова), будинок страхового товариства «Дністер» у Львові (І. Левицький), перший в Україні критий ринок – Бессарабський (Г. Гай), меморіальна Георгієвська церква під Берестечком на Волині (В. Максимов), Народний дім у Дрогобичі (О. Лушпинський).

На початку XX ст. в українській архітектурі розвивався неокласицизм. Важливу роль у його становленні відіграв видатний архітектор П. Альошин (1881–1961). За його проектом було споруджено Педагогічний музей (нині Будинок вчителя у Києві), будинок Ольгінської жіночої гімназії (сучасне приміщення НАН України). До зразків неокласицизму належить корпус нинішньої Центральної наукової бібліотеки ім. В. Вернадського та бібліотеки Київського університету на вул. Володимирській (архітектор В. Осьмак). Нео класицизм відіграв важливу роль у забудові не лише Києва, а й інших міст України. Йому віддають належне архітектори О. Бекетов в оформленні сільськогосподарського інституту в Харкові, О. Красносельський в ампірних формах дитячого пансіону у Катеринославі (нині Дніпропетровськ).

Початок XX ст. – один із яскравих періодів розвитку образотворчого мистецтва України, адже в ці самі роки відбулися розвиток реалізму та зародження найновіших мистецьких течій. Нова генерація українських живописців тієї доби висунула власні вимоги до мистецтва, суттєво відмінні від творчих настанов попередників.

У царині образотворчого мистецтва працювали талановиті художники І. Труш (серія портретів діячів української культури – І. Франка, Лесі Українки, В. Стефаника, М. Лисенка), К. Трутовський, К. Костанді, К. Устиянович, С. Васильківський. Значний вплив на творчість українських художників, які працювали в історичному жанрі, мала картина І. Рєпіна «Запорожці».

На початку XX ст. український історичний жанр досяг значного розвитку і став характерним явищем національної культури. На історичну тематику створили картини Ф. Красицький («Гість із Запоріжжя»), М. Самокиш («Запорожці обідають»). Плідно працював у цьому жанрі М. Івасюк («В’їзд Богдана Хмельницького в Київ», «Іван Богун під Берестечком» та ін.).

Помітною подією в українській культурі стали підготовка й видання 1900 р. в Санкт-Петербурзі альбому «З української старовини», створеного істориком Д. Яворницьким та художниками М. Самокишем й С. Васильківським. Автори мали на меті представити «усі діяння українських козаків у докладній, живій і художній історії».

Символізм та модерн, що склалися на зламі XIX–XX ст., внесли істотні зміни у розуміння проблем художньої творчості. У розвиток світового авангарду помітний внесок зробили О. Богомазов, М. Бойчук, К. Малевич».

Шановні учні! Автори підручника звертають вашу увагу на життя й творчість видатного художника Олександра Мурашка (художній стиль – імпресіонізм) та архітектора Володимира Городецького (архітектурний стиль – модерн).

Владислав Городецький  (1863–1930) - архітектор. Народився в Києві в збіднілій польській дворянській родині. Закінчив Петербурзьку академію мистецтв (1890). Творчий діапазон майстра надзвичайно широкий – школи, палаци, господарські, транспортні, промислові і культові споруди. Серед споруд у Києві: в стилі неокласицизму – Музей старожитностей і мистецтва (тепер Національний художній музей), у стилі модерн – власний будинок (т. зв. будинок з химерами по вул. Банковій, 10), у стилі неоготики – Миколаївський костел, у формах мавританської архітектури – караїмська кенаса (тепер Будинок актора). Проектував будинки в Умані (гімназія і міська школа), Євпаторії (власна вілла). В. Городецький обирав для своїх споруд гаму кольорів, у якій домінував природний колір цементу – сірий. Часто використовувалися орнаменти зі східними мотивами, які нагадують різьблення по каменю, хоч насправді виліплені з міцного цементу. Діяльність Городецького не обмежувалась архітектурою.

У Києві він мав приватну будівельну контору домової каналізації, був співзасновником Домобудівного товариства, співвласником цементного заводу «Фор», а також власником заводу вуглекислоти та штучного льоду в Сімферополі. Захоплювався малюванням, фотографією, повітроплаванням, мисливством, мандрівками. Був членом Київського відділення Товариства полювання та правильного мисливства й мисливських товариств Англії, Франції, Польщі. Організовував і брав участь у мисливських експедиціях в Середній Азії, Росії, Африці. Як майстер стрілецького спорту, здобув призи на міжнародних змаганнях в Остленді, Ніцці. З 1920 р. – за кордоном.

Олександр Мурашко (1875–1919) – український живописець, педагог, громадський діяч. Походив з київської мистецької родини. Батько керував іконописною майстернею, брав участь у розписі Володимирського собору в Києві, дядько – М. Мурашко – був художником та відомим педагогом, засновником Київської рисувальної школи. Початкову фахову освіту О. Мурашко здобув саме в цій школі. Згодом навчався у Петербурзькій академії мистецтв у І. Рєпіна. За дипломну роботу «Похорон кошового» О. Мурашко був удостоєний звання художника з правом закордонної подорожі. Відвідав Париж, навчався у Мюнхені. Вже ранні роботи О. Мурашка позначені гостротою безпосереднього спостереження, артистизмом, яскравою декоративністю. Молодий митець вправно використовує навички, набуті у І. Рєпіна, й водночас опановує досвід сучасного європейського мистецтва. Серед найвідоміших його картин – «Паризьке кафе», «Портрет дівчини в червоному капелюсі», «Карусель», «Неділя», «Автопортрет». Художня критика писала про О. Мурашка: «Його фах – це світло». Можливо, цій прихильності митця до сонячного світла сприяло саме життя у теплому, сповненому сонця Києві. Прагнення підняти значення Києва як культурного центру, активізувати художнє життя міста спонукало О. Мурашка ініціювати створення Київського товариства художників (1916). У 10-х роках ХХ ст. до О. Мурашка приходить європейське визнання. Надіслана ним 1909 р. на X Міжнародну виставку в Мюнхені картина «Карусель» справила велике враження на художню громадськість, і журі присудило їй золоту медаль. Відтак ім’я О. Мурашка стає відоме у мистецьких колах різних країн, і його твори, що експонуються у Венеції, Берліні, Кельні, Дюссельдорфі, залишаються у картинних галереях та приватних колекціях Європи. «Селянська родина», «Праля», «Продавщиці квітів» – шедеври українського живопису. О. Мурашко трагічно загинув у розквіті свого таланту. В листі до М. Нестерова І. Рєпін писав: «Він – найбільш талановитий та оригінальний з усіх моїх учнів».

Знайдіть відповіді на питання та заповніть таблицю:

1. Яких нових рис набув український живопис на початку ХХ ст.?

2. Охарактеризуйте стиль «український модерн» в архітектурі початку ХХ  ст.

3. Складіть узагальнюючу таблицю «Живопис України початку ХХ ст.»:

№	Жанр	Художник	Твори

4. Складіть узагальнюючу таблицю «Пам’ятники української архітектури початку ХХ ст.»

№	Архітектор	Його будівля	Місто, в якому побудована

Перевірте себе!

1.                На початку ХХ ст. існували творчі об'єднання художників: Товариство південноросійських художників (1890), Товариство для розвою руської штуки у Львові (1896), Товариство Харківських художників (1900) та ін. Найдіяльнішим серед них було Товариство південноросійських художників, що об’єднувало талановиту молодь (П.Нілус, Т.Дворников, Є.Буковецький, Ю.Бершадський).

Найвідомішими художніми навчальними закладами в Україні були Одеська малювальна школа; художнє училище, створене на базі Київської малювальної школи Миколи Мурашка; Харківська малювальна школа, реорганізована у 1912 р. в художнє училище.

Більшість художників працювала як і раніше в реалістичній манері. Дуже популярним був історичний жанр.

Але на початку ХХ ст. під впливом західноєвропейського мистецтва художники - імпресіоністи, які прагнуть передати у творах відтворення особистісних вражень та спостережень.

Імпресіонізм (від фр. impression - враження) - художній напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань. Термін уперше використовувався в негативному значенні під час критики картини французького художникаМоне "Враження, схід сонця" (1872).

Яскравим представником цієї генерації художників був Олександр Мурашко («Паризьке кафе», «Портрет дівчини в червоному капелюсі» та ін.).

Київський художній інститут (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) став справжнім центром авангардного образотворчого мистецтва.

Авангардизм (від фр. avant - попереду та garde - охорона) - термін на означення так званих «лівих течій» у мистецтві, більш радикальних, ніж модернізм.

Український авангард початку ХХ ст. представлений іменами художників Олександра Богомазова, Михайла Бойчука, Анатолія Петрицького та ін. Михайло Бойчук започаткував новий напрям монументального мистецтва ХХ ст. - неовізантизм, поклавши в його основу органічне поєднання традицій давньоруського іконопису з конструктивними особливостями візантійського живопису.

2. Український архітектурний модерн -  різновид стилю модерн, який розвивався на території України протягом майже 40 років, з 1903 по 1941 рр.

Стиль з'явився в епоху формування європейського модерну.

Етапи розвитку українського архітектурного модерну:

1903 - 1917 роки - період бурхливого розвитку. Існують два різновиди - народний стиль (романтизм) і раціоналістичний модернізм (більш стриманий). Декор в архітектурі будівель був інтенсивний, мальовничий, в ньому отримали розвиток народні теми, збагачені мотивами, які прийшли від європейської архітектурної традиції.

Післяреволюційний час. Багато діячів модернізму опинилися в еміграції. Магістральними напрямами розвитку архітектури в 1920 - початку 1930 рр. стають раціоналізм і конструктивізм.

Як зароджувався український модерн? Досягнення етнографічної науки і вивчення народної архітектури привело до появи ідеї створення власної архітектури, народної у своїй сутності. Першим цю ідею в 1903 р. реалізував В. Г. Кричевський в проекті будівлі Полтавського губернського земства (1903-1908 роки), яке стало першим витвором у стилі українського архітектурного модерну. Будинок Полтавського земства був направлений на затвердження декоративно - романтичного напряму, який почали називати народним стилем.

3. Складіть узагальнюючу таблицю «Живопис України початку ХХ ст.»:

№	Жанр	Художник	Твори
1.	Історичний	О. Мурашко	«Похорон кошового»
2.	Історичний	М. Івасюк	«В’їзд Богдана Хмельницького в Київ», «Іван Богун під Берестечком» та ін.
3.	Портрет	І. Труш	серія портретів діячів української культури – І. Франка, Лесі Українки, В. Стефаника, М. Лисенка
4.	Портрет	О. Мурашко	«Портрет дівчини в червоному капелюсі», «Автопортрет».

4. Складіть узагальнюючу таблицю «Пам’ятники української архітектури початку ХХ ст.»

№	Архітектор	Його будівля	Місто, в якому побудована
1.	В. Городецький	будинок з химерами, стиль - модерн	м. Київ по вул. Банковій, 10
2.	В. Кричевський і К. Жуков	будинок Полтавського земства, стиль - модерн	м. Полтава
3.	І. Левицький	будинок страхового товариства «Дністер»	М. Львові
4.	Г. Гай	Бессарабський критий ринок	м. Київ

3.2. Музика. Театр

Шановні учні! Уважно прочитайте пункт 5 параграфу 8 підручника:

«Розвиток українського театру початку XX ст. засвідчує спільність з модерністськими тенденціями Європи. Перші спроби підготовки професійних акторів пов’язані з діяльністю драматичної школи, заснованої в 1904 р. у Києві при музичній школі М. Лисенка.

Творчою лабораторією став перший стаціонарний український театр на чолі з М. Садовським, заснований 1907 р. у Києві. М. Садовський розвивав кращі здобутки театру корифеїв у поєднанні з європейськими традиціями. У складі трупи працювали М. Заньковецька, М. Старицька, Г. Борисоглібська.

Музичне оформлення спектаклів здійснювали композитори М. Лисенко та К. Стеценко, художнє – В. Кричевський. Таким чином, створилися передумови розвитку українського театру-модерну.

Українська музика була невід’ємною складовою побутово-реалістичного і романтичного театру, доповнювала його психологічну дію, чіткіше окреслювала людські характери. З розвитком професійної української музики пов’язана народна пісенна творчість. Українська пісня звучить в усіх музичних творах, стає основою фортепіанної музики та камерних вокальних творів.

Особливий внесок у розвиток національної музичної культури зробив М. Лисенко (1842–1912) – видатний композитор, піаніст, хоровий диригент, фольклорист, теоретик музики і педагог. Композитор збагатив майже всі жанри української музики. Він є основоположником інструментальних жанрів в українській музиці, створив численні фортепіанні твори.

З ім’ям Лисенка пов’язаний розвиток національної музичної освіти. 1904 р. він відкрив у Києві музично-драматичну школу. Тут працювали О. Машуга, О. Муравйов, М. Старицька.

Видатними творцями духовної музики на зламі XIX–XX ст. були К. Стеценко та М. Леонтович. Учень М. Лисенка К. Стеценко продовжив кращі традиції свого вчителя, черпаючи наснагу з народної пісенної скарбниці. Він є автором українського православного релігійного гімну «Боже великий єдиний, нам Україну храни». З метою популяризації літературної спадщини Т. Шевченка, І. Франка, П. Грабовського, Лесі Українки К. Стеценко написав ряд вокальних творів на їхні вірші.

Розвитку професійної музичної освіти сприяло відкриття консерваторій у Києві, Одесі, Харкові. Почали діяти одеський Український музично-драматичний театр, Харківський театр опери та балету. Значну роботу з розбудови музичної культури у Західній Україні провадили композитори І. Лаврівський, С. Воробкевич, А. Вахнянин, О. Нижаківський, Д. Січинський, В. Барвінський, С. Людкевич. У Львові 1903 р. заснована музична школа (з 1907 р. – Вищий музичний інститут, з 1939 р. – державна консерваторія ім. М. В. Лисенка)».

Шановні учні! Автори підручнику звертають вашу увагу на біографії Марії Заньковецької, актриси театру М. Садовського, та оперної співачки Соломії Крушельницької.

Марія Заньковецька (Адасовська) (1854–1934) – українська актриса, громадська діячка. Народилася в с. Заньки на Чернігівщині (звідси її псевдонім) в сім’ї збіднілих поміщиків. Навчалася в приватній школі, згодом – у жіночому пансіоні в Чернігові.

Захоплювалася театральним мистецтвом, брала участь в аматорських концертах і виставах. На професійній сцені актриса дебютувала 1882 р. у ролі Наталки («Наталка Полтавка» І. Котляревського). Жінки в ролях акторки безправні, знедолені, розчаровані, безталанні. Зі сцени вона боролася за жіноче щастя. Неоціненним є внесок М. Заньковецької у становлення та розвиток національного театрального мистецтва, створення школи сценічної майстерності. 1897 р. на І Всеукраїнському з’їзді сценічних діячів у Москві М. Заньковецька виголосила промову, в якій вимагала ліквідувати принизливі обмеження, що їх зазнавав український театр. Плідна творча діяльність, великий драматичний талант принесли М. Заньковецькій світову славу. Її мистецтво високо оцінили А. Чехов, П. Чайковський, Л. Толстой, І. Рєпін.

Соломія Крушельницька (1872–1952) – українська співачка. Народилася на Тернопільщині в сім’ї священика. Закінчила Львівську консерваторію. В 1893 р. вперше виступила на оперній сцені Львова в опері «Фаворитка» Г. Доніцетті. Протягом 1893–1896 рр. вдосконалювала вокальну майстерність у професора Ф. Креспі в Мілані (Італія) та 1895 р. вивчала партії в операх Р. Вагнера у Відні. Мала виняткові природні вокальні дані, опанувала школу бельканто. З величезним успіхом співала на сценах провідних театрів світу. Виконала близько 60 партій в операх «Запорожець за Дунаєм» П. Гулака-Артемовського, «Аїда», «Трубадур», «Отелло» Дж. Верді, «Тоска» Дж. Пуччіні, «Лоенгрін», «Тангейзер», «Загибель богів», «Зігфрід», «Трістан та Ізольда» В.-Р. Вагнера, «Саломея» Р. Штрауса, «Євгеній Онєгін», «Пікова дама» П. Чайковського. Вершиною вокальної майстерності С. Крушельницької стало виконання партії Мадам Баттерфляй в однойменній опері Дж. Пуччіні. Музичні критики світу називали її «незабутньою Аїдою», «найчарівнішою Чіо-Чіо-сан» і «неперевершеною Саломеєю». Співачка була чудовою інтерпретаторкою українських народних пісень і все життя пропагувала твори вітчизняних композиторів (М. Лисенка, А. Вахнянина та ін.). Відомий італійський музикознавець Р. Картопассі зазначав, що у перші десятиріччя XX ст. на оперних сценах світу царювали чотири видатні співаки: Баттістіні, Карузо, Тітто Руффо, Шаляпін. Досягти їхніх висот спромоглася лише українська співачка С. Крушельницька.

Шановні учні! Ми пропонуємо вам також ознайомитися з біографічними даними М. Леонтовича, видатного українського композитора (див. додатки)

Знайдіть відповіді на питання та заповніть таблицю:

1.                Хто був засновником першого стаціонарного професійного театру в Україні? Де і коли він виник?

2.                Назвіть імена найвідоміших акторів української сцени початку ХХ ст.?

3.                Розкажіть про долю і творчість української співачки  початку ХХ ст. Соломії Крушельницької.

4.                Заповніть таблицю «Розвиток музичної культури в українських землях на початку ХХ ст.»

№	Композитор	Його твори
1.	М. Лисенко	…
2.	…	Український православний гімн «Боже великий єдиний, нам Україну храни», вокальні твори на слова І. Франка, Л. Українки, Т. Шевченка
3.	С. Людкевич	…
4.	С. Ніжанківський	…
5	…	Видав кілька збірок українських народних пісень

Перевірте себе!

1. Перший стаціонарний український театр був заснований Миколою Садовським. Ця подія відбулася в 1907 р. у Києві.

За іншими даними, перший стаціонарний театр Наддніпрянської України М. Садовський створив у 1906 р. у Полтаві, звідкіля й переїхав до Києва в 1907 р.

2.                Найвідоміші актори української сцени початку ХХ ст.:

Микола Садовський (справжнє прізвище Тобілевич; 1856 - 1933) - український актор, режисер і громадський діяч. Корифей українського побутового театру; брат І. Карпенка-Карого, П. Саксаганського й М. Садовської-Барілотті.

Народився на Херсонщині, вчився в Єлисаветградському реальному училищі, замолоду брав участь в аматорських гуртках, з 1881 р. працював у професійному театрі у трупі Г. Ашкаренка, М. Кропивницького, М. Старицького, а в 1888 організував власну трупу.

У 1905 р. на запрошення з Галичини М. Садовський очолював театр «Руської Бесіди» у Львові. Повернувшись до Києва, став засновником першого українського стаціонарного театру, який діяв до 1919 р. в Києві.

Як актор М. Садовський уславився в героїчно-історичному образі -Богдан Хмельницький (в п'єсі М. Старицького), Сава Чалий (в п’єсі І. Карпенка-Карого), гетьман Дорошенко (в п’єсі Л. Старицької-Черняхівської). Він був першим Командором («Камінний господар» Лесі Українки) на українській сцені. Також М. Садовський виконував зі сцени українські народні пісні.

Марія Заньковецька (справжнє прізвище — Адосовська; 1854 - 1934) - українська актриса.

Народилася в мальовничому селі Заньки Чернігівської губернії. У 1876 р. вперше вийшла на сцену ніжинського театру. Але справжнє народження великої актриси  відбулося в жовтні 1882 р. у міському театрі Єлисаветграда (нині Кіровоград) під орудою М. Кропивницького. Вперше на професійній сцені вона зіграла роль Наталки в п’єсі «Наталка Полтавка» Івана Котляревського.

В її репертуарі більше 30 ролей на сцені. Це переважно драматично-героїчні персонажі. Вона «пережила» жіночу лиху долю Харитини («Наймичка» І. К. Карпенка-КарогоОлени («Глитай, або ж Павук» М. П. Кропивницького), Ази («Циганка Аза» М. П. Старицького), Галі («Назар Стодоля», Т. Шевченка). Вона уславляла своєю грою звичайних простих людей, розкриваючи безмежність їхніх душ. Маючи чудовий голос — драматичне сопрано, виконувала в спектаклях українські народні пісні.

3.                                Українська співачка початку ХХ ст. Соломія Крушельницька.

Соломія Крушельницька (1872 - 1952) - відома українська оперна співачка, педагог. Ще за життя була визнана найвидатнішою співачкою світу. Співати з нею на одній сцені вважали за честь Енріко Карузо, Тітто Руффо, Федір Шаляпін.

Народилася Соломія Крушельницька у селі Білявинці на Тернопільщині, в сім'ї священика. Основи музичної підготовки отримала в Тернопільській гімназії, в якій здавала іспити екстерном. Тут вона зблизилася з музичним гуртком гімназистів, членом якого був також Денис Січинський - згодом відомий композитор, перший в Галичині музикант-професіонал.

У 1883 році на Шевченківському концерті у Тернополі відбувся перший прилюдний виступ Соломії, яка співала в хорі товариства «Руська бесіда». У 1891 р. Соломія вступила до Львівської консерваторії Галицького музичного товариства. Під час навчання у консерваторії відбувся її перший сольний виступ в ораторії Г. Ф. Генделя «Месія». Перший оперний дебют Соломія Крушельницька виконала в 1893 р., зігравши роль Леонори у виставі італійського композитора Г. Доніцетті «Фаворитка» на сцені Львівського оперного театру. Для того, щоб продовжити навчання, співачка вирішила їхати до Італії. На її рішення вплинула знаменита італійська співачка Джемма Беллінчоні, яка в той час гастролювала у Львові.

У другій половині 1890 років почались тріумфальні виступи на сценах театрів світу С. Крушельницької: Італії, Іспанії, Франції, Португалії, Росії, Польщі, Австрії, Єгипту, Аргентини, Чилі в операх «Аїда», «Трубадур» Д. Верді, «Фауст» Ш. Гуно, «Манон Леско» і «Чіо-Чіо-Сан» Д. Пуччіні, «Кармен» Ж. Бізе, «Євгеній Онєгін» і «Пікова дама» П. Чайковського та інших. У 1920 році Крушельницька залишила оперну сцену. Далі своє життя присвятила камерній концертній діяльності, виконуючи пісні на 8 мовах. Особливе місце у творчій діяльності співачки займали концерти, присвячені пам'яті Т. Г. Шевченка та І.Я. Франка.

4.                                Заповніть таблицю «Розвиток музичної культури в українських землях на початку ХХ ст.»

№	Композитор	Його твори
1.	М. Лисенко	Дитячі опери «Коза-Дереза», «Пан Коцький», опери «Різдвяна ніч», «Наталка Полтавка», «Енеїда», «Тарас Бульба»
2.	К. Стеценко	Український православний гімн «Боже великий єдиний, нам Україну храни», вокальні твори на слова І. Франка, Л. Українки, Т. Шевченка
3.	С. Людкевич	Кантата – симфонія «Кавказ», «Заповіт» (на вірші Т.Г. Шевченка)
4.	С. Ніжанківський	Хори «Гуляли», «В’язанка слов’янських гімнів», «Наша дума, наша пісня» (на слова Т. Шевченко),
5.	М. Леонтович	Видав кілька збірок українських народних пісень

3.3. Церковне життя на початку ХХ ст.

Шановні учні! Пропонуємо вам ознайомитися з текстом підручника (п.6 параграфу 8):

«Релігія і церква відігравали значну роль у суспільному житті Російської та Австро-Угорської імперій. Нові суспільні явища змушували Російську православну церкву (РПЦ) шукати шляхів до її реформування. 1904 р. датовані перші обіцянки уряду ввести закон про віротерпимість. Це лякало православну церкву, яка єдина залишилася б під постійним контролем держави. Керівництво РПЦ звернулося до уряду з пропозицією про реформування державно-церковних відносин. Вищий орган РПЦ – Священний Синод – у 1905 р. провів опитування священиків, які підтримали курс на реформи. Однак у демократизації церкви був серйозний супротивник в особі царя, який не бажав втрачати роль глави РПЦ (імператор поєднував у одній особі світську і духовну владу). 1906 р. було скликано Передсоборне присутствіє, яке уклало рекомендації щодо відокремлення церкви від держави, повноважень духовенства. Головною вимогою було скликання Помісного собору РПЦ, який би обрав патріарха і надав юридичної сили всім документам, що визначали новий етап відносин між церквою і державою. 1912 р. відкрилася Передсоборна нарада, матеріали якої опубліковано у 5 томах. Церковні діячі просили дозволу відкрити Собор у 1913 р., з нагоди 300-річчя царювання династії Романових. Однак цар зволікав, аж поки не почалася війна. Отже, реформи 1905–1907 рр., які суттєво вплинули на перебіг світського життя, практично оминули Російську православну церкву.

На західноукраїнських землях церковне життя мало свої особливості. Після приєднання у 1895 р. Холмської єпархії, що належала до Греко-католицької церкви, до РПЦ в підпорядкування останньої перейшло 330 храмів та 246 тис. віруючих. Маніфест 1905 р. про віротерпимість різко змінив конфесійну ситуацію: 100 тис. холмщаків повернулося до своєї віри.

Видатне місце у національному відродженні на західноукраїнських землях належало Українській греко-католицькій церкві. Центральною фігурою не лише релігійного, а й національного руху в краї став митрополит А. Шептицький. Він відстоював культурно-освітні та національні інтереси українців за різних політичних режимів. 1901 р. А. Шептицького призначили віце-маршалком галицького сейму, і він автоматично став депутатом сенату (вищої палати) віденського парламенту.

Після революції 1905–1907 рр. в Російській імперії почали поширюватися християнські протестантські церкви, частина з яких вийшла з підпілля з прийняттям маніфесту про віротерпимість, інші ж виникали внаслідок падіння авторитету ортодоксального православ’я, (п’ятдесятництво, адвентизм, дещо пізніше – єговізм та ін.)».

Шановні учні! Ознайомтесь з біографією А. Шепицького, що міститься у підручнику:

Андрей Шептицький (1865–1944) - релігійний, громадський діяч, митрополит Галицький і архієпископ Львівський. Нащадок старовинного шляхетського роду, граф. Здобув освіту в польському Ягеллонському університеті (юридичний факультет), мав звання доктора права, філософії та теології. Був засновником Наукового інституту – єдиної на той час науково-богословської установи для греко-католиків, фундатором лікарні, школи та гімназії «Рідна школа», Українського національного музею у Львові. Великі кошти надавав на доброчинність. На його гроші українські богослови навчалися у Римі. А. Шептицький фінансував діяльність просвітницьких і спортивних товариств «Просвіта» й «Пласт», заснував українське видавництво, фінансував українські друкарні. Митрополит витратив на наукові та культурні заходи в Галичині міль йони доларів. Очоливши Українську греко-католицьку церкву, що була цілком латинізована, він за короткий час зробив її українською. Громадська і релігійна діяльність А. Шептицького була широко відома й в українських губерніях Російської імперії.

Коли російські війська увійшли в Галичину, главу церкви греко-католиків було заарештовано й заслано в Суздальський монастир. Повернувся він звідти лише після Лютневої революції 1917 р. Керована А. Шептицьким церква і надалі залишилася надійним оплотом українства західного регіону.

Помер А. Шептицький 1 листопада 1944 р. Похований у соборі Св. Юра у Львові .

Завдання:

1.                Визначте коло зацікавлених осіб у реформі Російської  православної церкви на початку ХХ ст. та її противників.

2.                Охарактериуйе діяльність митрополита УГКЦ А.. Шептицького як громадського діяча, політика і голови української греко-католицької церкви.

IV. Домашнє завдання.

1. Виключіть зайві прізвища з логічних рядків та поясніть, чому:

А. М. Грушевський, Д. Багалій, О. Єфименко, М. Костомаров, Б. Грінченко

Б. Д. Заболотний, П. Нестеров, Д. Яворницький, А. Лутугін, М. Курако

В. М. Коцюбинський, О. Мурашко, О. Олесь, В. Винниченко, О. Кобилянська, Л. Українка

Г. М. Кропівницький П, Саксаганський, П. Нестеров, М. Заньковецька, С. Крушельницька

Д. В. Городецький, Г. Гай, В. Кричевський, К, Костанді

Е. М. Пимоненко, С. Васильківський, І, Труш, М. Бойчук, О. Олесь

2. У яких твердженнях ідеться про Андрея Шептицького?

1 Борець за автокефалію українського православ’я, творець і перший митрополит Української автокефальної православної церкви

2 Ініціатор створення Львівської богословської академії – єдиного в Західній

Україні легального українського ВНЗ у міжвоєнний період

3 У 1945 р. разом з усіма іншими вищими ієрархами УГКЦ був заарештований НКВС

4 Підтримав відновлення української державності та створення уряду Української держави на чолі з Я. Стецьком у 1941 р.

5 Завдяки виступам на його захист Папи Римського Іоанна XXIII і Президента США Дж. Кеннеді був звільнений з ув’язнення й висланий за межі СРСР

А 1, 2

Б 2, 3

В 2, 4

Г 3, 4

Д 3, 5

Ж 4, 5

Відповіді надіслати на електронну адресу до 1 жовтня 2014 р.

Електронна адреса: rybalka.mila@mail.ru

ДОДАТКИ

ИНФОРМАЦИОННАЯ КАРТОЧКА
             КУЛЬТУРА   УКРАИНЫ   начала ХХ в.

Образотворче мистецтво

В начале ХХ в. существовали творческие объединения художников: Товарищество южнорусских художников (1890), Общество Харьковских художников (1900) и др. Деятельным среди них было Товарищество южнорусских художников, которое объединяло талантливую молодежь (П. Нилус, Т. Дворников, Е. Буковецкий, Ю. Бершадский).

Самыми известными художественными учебными заведениями в Украине были Одесская рисовальная школа; художественное училище, созданное на базе Киевской рисовальной школы Николая Мурашко; Харьковская рисовальная школа, преобразованная в 1912 г. в художественное училище.

Большинство художников работало по-прежнему в реалистической манере. Очень популярным был исторический жанр.

Но в начале ХХ в. под влиянием западноевропейского искусства художники - импрессионисты, которые стремились передать в произведениях личностные впечатления и наблюдения.

Импрессионизм (от фр. Impression - впечатление) - художественное направление, основанное на принципе непосредственной фиксации впечатлений, наблюдений, сопереживания. Термин впервые использовался в негативном смысле при критики картины французского художника Моне "Впечатление, восход солнца" (1872).

Ярким представителем этой генерации художников был Александр Мурашко («Парижское кафе», «Портрет девушки в красной шляпе» и др.).

Киевский художественный институт (ныне Национальная академия изобразительного искусства и архитектуры) стал настоящим центром авангардного изобразительного искусства.

Авангардизм (от фр. Avant - впереди и garde - охрана) - термин для обозначения так называемых «левых течений» в искусстве, более радикальных, чем модернизм.

Украинский авангард начала ХХ в. представлен именами художников Александра Богомазова, Михаила Бойчука, Анатолия Петрицкого и др. Михаил Бойчук начал новое направление монументального искусства ХХ в. - неовизантизм, положив в его основу органическое сочетание традиций древнерусской иконописи с конструктивными особенностями византийской живописи.

2 Украинский архитектурный модерн - разновидность стиля модерн, который развивался на территории Украины в течение почти 40 лет, с 1903 по 1941 гг.

Стиль появился в эпоху формирования европейского модерна.

Этапы развития украинского архитектурного модерна:

-1903 - 1917 годы - период бурного развития. Существуют две разновидности - народный стиль (романтизм) и рационалистический модернизм (более сдержанный). Декор в архитектуре зданий был интенсивным, живописным, в нем получили развитие народные темы, обогащенные мотивами, которые пришли из европейской архитектурной традиции.

-Послереволюционное время. Многие деятели модернизма оказались в эмиграции. Магистральными направлениями развития архитектуры в 1920 - начале 1930 гг. становятся рационализм и конструктивизм.

Как зарождался украинский модерн? Достижение этнографической науки и изучение народной архитектуры привело к появлению идеи создания собственной архитектуры, народной в своей сущности. Первым эту идею в 1903 г. реализовал В. Г. Кричевский в проекте здания Полтавского губернского земства (1903-1908 годы), которое стало первым произведением в стиле украинского архитектурного модерна. Дом Полтавского земства был ярким образцом декоративно - романтического направления, который стали называть народным стилем.

«Живопись Украины начала ХХ в.»:

№	Жанр	Художник	Произведения
1	Исторический	А. Мурашко	«Похороны кошевого»
2	Исторический	М. Ивасюк	«Въезд Богдана Хмельницкого в Киев»,«Иван Богун под Берестечком» и др.
3	Портрет	И. Труш	серия портретов деятелей украинской культуры - И. Франко, Леси Украинский, В. Стефаника, М. Лысенко
4	Портрет	А. Мурашко	Портрет «Портрет девушки в красной шляпе», «Автопортрет».

Театр

Первый стационарный украинский театр был основан Николаем Садовским. Это событие произошло в 1907 г. в Киеве. По другим данным, первый стационарный театр Приднепровской Украины М. Садовский создал в 1906 г. в Полтаве, откуда и переехал в Киев в 1907 г.

Известные актеры украинской сцены начала ХХ в .:

Николай Садовский (настоящая фамилия Тобилевич; 1856 - 1933) - украинский актер, режиссер и общественный деятель. Корифей украинского бытового театра; брат И. Карпенко-Карого, П. Саксаганского и М. Садовской-Барилотти.

Родился на Херсонщине, учился в Елисаветградском реальном училище, в молодости участвовал в любительских кружках, с 1881 г. работал в профессиональном театре в труппе Г. Ашкаренко, М. Кропивницкого, М. Старицкого, а в 1888 организовал собственную труппу.

В 1905 г. по приглашению из Галичины М. Садовский возглавлял театр «Русской Беседы» во Львове. Вернувшись в Киев, стал основателем первого украинского стационарного театра, который действовал до 1919  г. в Киеве.

Как актер М. Садовский прославился в героически-историческом образе - Богдан Хмельницкий (в пьесе М. Старицкого), Савва Чалый (в пьесе И. Карпенко-Карого), гетман Дорошенко (в пьесе Л. Старицкой-Черняховской). Он был первым Командором («Каменный властелин» Леси Украинский) на украинской сцене. Также М. Садовский исполнял со сцены украинские народные песни.

Мария Заньковецкая (настоящая фамилия - Адосовська; 1854 - 1934) - украинская актриса.

Родилась в селе Заньки Черниговской губернии. В 1876 г. впервые вышла на сцену нежинского театра. Но подлинное рождение великой актрисы состоялось в октябре 1882 г. в городском театре Елисаветграда (ныне Кировоград) под руководством М. Кропивницкого. Впервые на профессиональной сцене она сыграла роль Наталки в пьесе «Наталка Полтавка» Ивана Котляревского.

В ее репертуаре более 30 ролей на сцене. Это преимущественно драматично героические персонажи. Она «пережила» женскую злую судьбу Харитины («Служанка» И. К. Карпенко-КарогоОлены («Мироед, или Паук» М. П. Кропивницкого), Азы («Цыганка Аза» М. П. Старицкого), Гали («Назар Стодоля », Т. Шевченко). Она уславляла своей игрой обычных простых людей, раскрывая безграничность их душ. Имея замечательный голос - драматическое сопрано, исполняла в спектаклях украинские народные песни.

Соломия Крушельницкая (1872 - 1952) - известная украинская оперная певица, педагог. Еще при жизни была признана выдающейся певицей мира. Петь с ней на одной сцене считали за честь Энрико Карузо, Титто Руффо, Федор Шаляпин.

Родилась в селе Белявинцы на Тернопольщине, в семье священника. Основы музыкальной подготовки получила в Тернопольской гимназии, в которой сдавала экзамены экстерном. Здесь она сблизилась с музыкальным кружком гимназистов, членом которого был также Денис Сичинский - впоследствии известный композитор, первый в Галиции музыкант-профессионал.

В 1883 году на Шевченковском концерте в Тернополе состоялся перове публичное выступление Соломии, которая пела в хоре общества «Русская беседа». Первый оперный дебют -  в 1893 г., роль Леоноры в спектакле итальянского композитора Г. Доницетти «Фаворитка» на сцене Львовского оперного театра. Во второй половине 1890 г. начались триумфальные выступления на сценах театров мира С. Крушельницкой: Италии, Испании, Франции, Португалии, России, Польши, Австрии, Египта, Аргентины, Чили в операх «Аида», «Трубадур» Д. Верди, «Фауст» Ш. Гуно, «Манон Леско» и «Чио-Чио-Сан» Д. Пуччини, «Кармен» Ж. Бизе, «Евгений Онегин» и «Пиковая дама» П. Чайковского и других. В 1920 г. Крушельницкая оставила оперную сцену.

 «Развитие музыкальной культуры в украинских землях в начале ХХ в.»

№	Композитор	Его произведения
1	Н. Лысенко	Детские оперы «Коза-Дереза​​», «Пан Коцкий», оперы «Рождественская ночь», «Наталка Полтавка», «Энеида», «Тарас Бульба»
2	К. Стеценко	Украинский православный гимн «Боже великий единый, нам Украину храни», вокальные произведения на слова И. Франко, Л. Украинская, Т. Шевченко
3	С. Нижанкивский	Хори «Гуляли», «В’язанка слов’янських гімнів», «Наша дума, наша пісня» (на слова Т. Шевченко),
4	С. Людкевич	Кантата - симфония «Кавказ», «Завещание» (на стихи Т. Шевченко)
5	М. Леонтович	Издал несколько сборников украинских народных песен

Микола Леонтович (1877 - 1921) — український композитор, хоровий диригент, громадський діяч, педагог. Автор широковідомих обробок українських народних пісень для хору «Щедрик», «Дударик», «Козака несуть». Його обробка «Щедрика» відома у всьому світі як різдвяна колядка «Carol of the Bells».

 Він народився 1 грудня 1877 р. в с. Монастирок Подільської губернії в сім'ї сільського священика. Початкову музичну освіту М. Леонтович здобув у батька, який грав на віолончелі, скрипці, гітарі та деякий час керував хором семінаристів. Через брак коштів у батька М. Леонтович не зумів закінчити гімназію. Батько перевів його до Шаргородського початкового духовного училища. В училищі він опанував нотний спів і міг вільно читати складні партії в церковних хорових творах. У 1892 р. Леонтович вступив до Подільської духовної семінарії в Кам'янці-Подільському, де вивчав теорію музики та хоровий спів, почав обробляти народні мелодії, беручи за взірець обробки М. Лисенка. У 1898 р. М. Леонтович закінчив духовну семінарію й вирішив працювати вчителем у сільських школах. У селі Чукові він організував самодіяльний симфонічний оркестр, який виконував українські мелодії та п'єси російських та українських композиторів. У 1901 р. М. Леонтович видав перший збірник пісень з Поділля. У 1903 р. вийшов другий збірник подільських пісень з посвятою М. Лисенкові.

Восени 1904 р. М. Леонтович переїхав на Донбас, де влаштувався викладачем співу та музики у місцевій залізничній школі. Під час революції 1905 – 1907 рр. М. Леонтович зазнав переслідувань з боку поліції та повернувся на Поділля, у місто Тульчин, де викладав музику і спів у Тульчинському єпархіальному жіночому училищі для дочок сільських священиків. У той час він створив багато хорових обробок, зокрема славнозвісний «Щедрик», а також «Піють півні», «Мала мати одну дочку», «Дударик», «Ой зійшла зоря» та ін. У Тульчині знайомиться з композитором К. Стеценком. У 1916 р. разом з хором Київського університету М. Леонтович виконує свою обробку «Щедрика», яка принесла йому великий успіх у київської публіки.