Тема № 1. УКРАЇНА В РОКИ
ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1939 - 1945 рр.).
Урок № 2 «Військові події 1941—1942 рр. Окупація
України»
Клас: 11-А кл. Донецької загальноосвітньої школи I-III
ступенів № 14.
Упорядник: Рибалка Л.Д., учитель історії ДЗОШ
І-ІІІ ступенів № 14
Очікувані результати:
Шановні
учні! На цьому уроці ми маємо розглянути військові події 1941 – 1942 рр., що
привели до окупації України військами нацистської Німеччини та її союзників:
1.
Напад нацистської Німеччини
на Радянський Союз. Танкові бої у Дубно-Луцьк-Рівне.
2.
Київська оборонна операція
радянських військ
3.
Оборона Одеси
4.
Оборона Севастополя.
5.
Харківська наступальна
операція радянських військ
Після
ви зможете:
·
Визначати хронологічну
послідовність подій Другої світової (ІІ етап) та Великої Вітчизняної війн (І
етап).
·
Показувати на карті
території, де відбувались воєнні події Другої світової війни в червні 1941 – листопаді 1942 рр.
·
Порівнювати різні точки
зору, що існують в історичній науці, відносно подій Другої світової війни та
визначати власну позицію.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.
Література:
Хід уроку
I. Актуалізація опорних
знань учнів з теми «Другий період Другої світової війни (1941-1942 рр.)», курс
«Всесвітня історія».
Шановні учні! Згадайте матеріал
попереднього уроку і дайте відповідь на питання:
1)
Які заходи здійснила Німеччина для
консолідації сил агресії наприкінці 1940 – на початку 1941 рр.?
2) Коли
А. Гітлер підписав директиву № 21 про війну проти СРСР? Яку назву
отримав план нападу на Радянський Союз, передбачений нею?
3)
У чому полягала тактика «блискавичної війни», якої дотримувався вермахт під час
нападу на СРСР?
4) Яким
було співвідношення збройних сил Німеччини та Радянського Союзу в червні 1941
р.?
5) Використовуючи історичну карту, покажіть
основні угрупування вермахту на Східному фронті в червні 1941 р. та напрями
ударів
Перевірте себе!
1)
Після капітуляції Франції керівництво нацистської Німеччини на чолі з А.
Гітлером здійснило заходи з консолідації сил агресії. 27 вересня 1940 р. Німеччиною, Італією та Японією був підписаний
Троїстий пакт. За ним сторони
зобов’язалися надавати один одному політичну, економічну, військову
допомогу. Учасники Троїстого пакту
домовилися про розподіл сфер впливу. Нацистська Німеччина та фашистська Італія
бажали встановити своє панування в
Європі та Африці, Японія – в Східній Азії.
У листопаді 1940 р. до Троїстого пакту приєдналися Угорщина, Румунія, Словаччина, у березні 1941 р.- Болгарія.
У листопаді 1940 р. до Троїстого пакту приєдналися Угорщина, Румунія, Словаччина, у березні 1941 р.- Болгарія.
У
листопаді 1940 р. під час візиту В.
Молотова до Берліна обговорювалися перспективи відносин між СРСР і Німеччиною.
На той час діяв радянсько-німецький пакт про ненапад, укладений 23 серпня 1939
р. Але все більш загострювалися протиріччя між двома державами. Так сталінське
керівництво СРСР намагалося посилити вплив на країни Балканського півострова:
Болгарію, Туреччину, що не відповідало намірам А. Гітлера.
2) А. Гітлер підписав директиву № 21 про війну
проти СРСР 18 грудня 1940 р. План нападу на Радянський Союз отримав назву «Барбаросса» на честь імператора
Священної Римської імперії німецької нації Фрідріха II Барбаросси, який здійснював
завойовницькі походи на землі слов'янських племен: поморів, полабів, ободритів.
3) План
«Барбаросса» передбачав застосування тактики
«бліцкригу», або «блискавичної війни».
Сутність цієї тактики полякала в тому, що німецькі танкові з'єднання вводилися
в стики радянських армій, оточували їх,
щоб знищити в прикордонних боях. За допомогою тактики бліцкригу війну з Радянським Союзом планувалося закінчити за сім
- вісім тижнів. До вересня 1941 р. Москва мала бути взята, промислові центри на
Уралі і в Сибіру - подавлені бомбардуваннями з повітря.
4) Співвідношення збройних сил Німеччини та Радянського Союзу в червні 1941 р.
Характеристика
|
СРСР
|
Німеччина
|
Дивізії
|
171
|
190 (див. нижче)
|
Військовослужбовці,
млн. осіб
|
2,9
|
5,5
|
Гармати,
тис. шт.
|
46,8
|
50,0
|
Танки,
тис.шт.
|
9,2
|
3,7
|
Літаки,
тис.шт.
|
8,4
|
4,9
|
Для здійснення плану «Барбаросса» було виділено 152
німецькі дивізії, в тому числі, 19 танкових і 14 моторизованих (80% німецької
армії). Союзники Німеччини виділили 16 бригад та 29 піхотних дивізій.
5)
Використовуючи історичну карту, покажіть основні угрупування вермахту на
Східному фронті в червні 1941 р. та напрями ударів.
Війська
Німеччини та її союзників були розділені на 3 групи армій:
1) Група армій «Північ» (ком. генерал -
фельдмаршал фон Леєб) повинна була наступати зі Східної Пруссії з метою
захоплення Прибалтики і Ленінграда.
2) Група армій «Центр» (ком. генерал -
фельдмаршал фон Бок) повинна була наступати з Польщі в район Білостока. Її
метою було захоплення Білорусії і Москви.
3) Група армій «Південь» (ком. генерал -
фельдмаршал Г. Рундштедт) мала знищити радянські війська в Західній Україні і
вести наступ на Київ.
Соотношение сил на советско-германском фронте 22 июня
1941 года.
Основним
напрям удару командування вермахту (німецької армії) вважало центральне (на
Москву).
II. Повідомлення теми,
дидактичної мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.
Шановні
учні! Прочитайте вірші українського поета ХХ ст. А. Малишка:
МОЄМУ БАТЬКОВІ
Усе пам’ятаю, ніщо не забуто,
Дитинство моє вітряною порою,
Німецькі снаряди вигукують люто,
Зима завива за крутою горою.
Обтесаний півник на новій ворітні,
В дворі, на постої, солдатські
двоколки.
І, зорями шиті у синьому квітні,
Верба опускає зелені подолки.
А ти, посивілий, в низенькій хатині
Рівняєш підошву, постукуєш тихо,
Щоб хлопців, не дай бог,— синів твоїх,
нині
Не тронуло горе й безхліб’яне лихо.
…Спочив би на старість. Сини і онуки
Вробили б на хліб і до хліба доволі,
Так знову війна підняла свої руки,
Не руки, а лапи, страшні й похололі.
Над нашою хатою тінь малинова,
Зоря загасає і чайка кигиче,
Без подиху в грудях я жду твого
слова,
Мій батьку, мій трударю, хто ж мене
кличе?
Верба обгоріла стоїть, як вдовиця,
А диму полотна багряно-безкраї,
Ворота упали. Усохла криниця.
Мій батьку, мій трударю, хто ж то
гукає?
То ж ти мене кличеш крізь ночі
заграву,
Крізь кулі й розриви у полі німому,
Де ворог приніс і ганьбу, і неславу,
І голод повзе біля отчого дому.
У снах тебе бачу. А сни на хвилину,
У серці не смуток, а гнів і турбота.
Я вітром повію. Я птицею злину
Чи травкою виросту попід ворота!
Чи краще, як воїн, крізь битви та
біди
Із доброю звісткою глянуть до хати,
Щоб радо всміхнулися давні сусіди
І встала назустріч заплакана мати...
1943
|
***
Ти мене накличешся ночами,
Несучи розлуку за плечами,
І навиглядаєшся одна.
Настраждаєшся в своїй надії,
Пригадаєш літа молодії,
Рідну землю, де гуде війна.
Ти не можеш бачити здалека,
Як в’ялить негода, сушить спека.
Танки мнуть, вкриває бою мла
Землю ту, що, потом перемита,
У садах, у сивих копах жита,
У цвітах, як райдуга, цвіла.
Нам не легко йти до свого дому
Через мертвих, через блиски
грому,
Через ніч,— прожекторів мечі,
В битві, в сні, у підступах, в
облозі.
Ти іще наличешся в тривозі
І навиглядаєшся вночі!
|
Запитання:
- Кого
з двох ворогуючих сторін поет вважає ворогом українського народу? Для кого,
навпаки, війна має справедливий характер?
-
Чи знайшли ви в поезіях А.Малишка символи, пов’язані з комуністичною
ідеологією, яка панувала в Радянському Союзі? Чи була для поета війна між СРСР та Німеччина війною ідеологій (тоталітарних режимів)?
- Чому
в обох віршах А. Малишко сприймає війну через призму любові ( до батька,
коханої жінки ) ? Кого він намагається захистити зі зброєю в руках?
Шановні
учні! Сьогодні на уроці ми маємо знайти відповідь на питання «Військові події 1941-1942 рр.: наш сум
і гордість чи сум і сором»
III. Вивчення нового
навчального матеріалу.
3.1. Напад нацистської Німеччини на Радянський
Союз. Прикордонні танкові бої Дубно -
Луцьк - Рівне – Броди.
22 червня 1941
р. – напад нацистської Німеччини на СРСР.
23
червня 1941 р. - постанова РНК СРСР[1] і ЦК ВКП(б)[2] «Про створення Ставки
Головного Командування Збройними Силами СРСР»;
Директива
про створення на території УРСР[3] Південного фронту (з
військ Одеського військового округу, ком. І. Тюленєв), Південно-Західного
фронту (з військ Київського військового округу, ком. М. Кирпонос)
23-29 червня
1941 р. - прикордонні
танкові бої Дубно – Луцьк – Рівне - Броди.
Загальне
командування – начальник Генерального штабу Г.К. Жуков.
Мета:
силами шості механізованих корпусів оточити та розгромити 6-ту німецьку армію,
перенести військові дії на територію противника, в окуповану нацистами Польщу.
Результат:
29 червня 1941 р. радянські війська припинили наступ і перейшли до оборони.
Причини: 1) механізовані корпуси повністю не забезпечені танками, 2) серед
бойових машин, що є в наявності, переважають легкі танки; 3) деякі частини мали
подолати до 200 км,
щоб вступити до бою, тому робили це неодночасно)
3.2. Київська оборонна операція радянських військ
Київська
оборонна операція здійснювалася силами Південно-Західного фронту, ком. М.
Кирпонос.
І
етап (липень 1941 р.) – спроби 6-ї німецької армії взяти Київ з заходу, бої на
р. Ірпінь
ІІ
етап (серпень 1941 р.) – спроби німців взяти Київ з півдня, бої у
Голосіївському лісі, прорив двох смуг радянської оборони, який був зупинений
військами Південно-Західного фронту.
ІІІ
етап – оточення Південно-Західного фронту з півночі, силами 2-ої танкової групи
(ком. Гудеріан, знята з московському напрямку 8 серпня 1941 р.) і з півдня,
силами 1-ї танкової групи (ком. Клейст, вийшла до берегів Дніпра 25-30 серпня
1941 р.). 11 вересня 1941 р. Й. Сталін відхиляє пропозицію С. Буденного про
відвід з Києва радянських військ, щоб уникнути оточення. 15 вересня 1941 р.
оточення війська Південно-Західного фронту було завершено.
Результат:
більша частина бійців і командирів Південно-Західного фронту загинула або
потрапила до полону. 23 вересня 1941 р. біля Полтави загинув командуючий
фронтом М. Кирпонос.
Значення: зрив німецьких планів «блискавичної
війни»
Цікаві факти: Під час оборони Києва загін радянських воїнів 144-го полку 27-ї дивізії
на чолі з молодшим лейтенантом Д.І. Шепеленком знищив 26 танків противника за
допомогою гранат і пляшок із запальною сумішшю. Після того, як більшість воїнів
загинуло, Д.І. Шепеленко з останньою зв'язкою гранат кинувся під ворожий танк і
ціною свого життя знищив його.
Там
же під Києвом лейтенант В. Вєтров, командир гарнізону доту № 205, що складався
з 16 радянських воїнів, бився в повному оточенні 10 днів - з 6 по 16 серпня
1941 рр.
Білоруси
шанують подвиг героїв Брестської фортеці, в Росії пам'ятають про героїв -
панфіловців. Нам теж є чим пишатися.
Шановні учні! Заповніть
таблицю «Павутинка» дискусії»
Київська оборонна операція – це предмет гордості для нащадків радянських солдат
|
Альтернативне
судження
|
Аргументи:
1.
2.
3.
|
Аргументи:
1.
2.
3.
|
Висновки:
|
|
Порівняйте отриманий результат з нашими висновками:
Київська оборонна операція – це предмет гордості для нащадків радянських
солдат
|
Альтернативне судження
|
Жителі Києва взяли активну участь в обороні рідного міста:
- На будівництві оборонних споруд
щодня працювало 160 тис. осіб, серед яких переважали жінки. Вони відпочивали
по 3-4 години на добу, жили в куренях, але змогли побудувати три лінії
оборонних укріплень, що складаються з 230 км протитанкових ровів, 1650 дзотів.
- В народне ополчення та винищувальні
батальйони Київської області вступило понад 90 тис. осіб. Це були чоловіки
непризовного віку, з проблемами здоров'я. Але замість того, щоб відсидітися
вдома, вони йшли в загони народного ополчення.
|
Радянське командування не змогло організувати міцну оборону в прикордонній
зоні, що дозволило німецько-фашистським військам прорватися до Києва.
Німецько-фашистські війська розбили
частини Червоної армії під час боїв в прикордонній зоні і танкової битви під
Дубно, Луцьком, Рівне. 7 липня 1941 р. вони прорвалися на стику 5-ї та 6-ї
радянських армій, захопили Бердичів (7 липня 1941 р.), Житомир (9 липня 1941
р.) У лінії оборони радянських військ утворився 70-кілометровий розрив, через
який на Київ рушила лавина фашистських танків.
|
У липні-серпні 1941 року війська Південно-Західного фронту (командуючий -
генерал-полковник М.П. Кирпонос) проявили велику мужність, відбиваючи атаки
німецько-фашистських військ.
11-14 липня 1941 р. радянські солдати
і офіцери частин Київського укріпленого району, 147-ї стрілецької дивізії, підрозділів
київських військових училищ відбили всі спроби з'єднань 6-ї німецької армії
В. Рейхенау і 1-ї танкової групи Е. Клейста прорватися до Києва з заходу,
через р. Ірпінь.
|
|
Солдати і офіцери 37-ї армії
Південно-Західного фронту - захисники Києва - відбили наступ німецьких військ
1 - 16 серпня 1941 рр. в південному секторі оборони (Голосіївські висоти).
|
|
Після
того, як навколо Києва зімкнулося кільце оточення (15 серпня 1941 р.),
війська Південно-Західного фронту разом з загонами київських ополченців
робили відчайдушні спроби прорватися на схід.
Військова рада і штаб
Південно-Західного фронту майже три доби (20-23 вересня 1941 р.) вели
нерівний бій з військами противника в гаю Шумейкове (Полтавська область).
Майже всі командири і червоноармійці загинули. Серед них - командувач
Південно-Західним фронтом М.П. Кирпонос.
|
Війська Південно-Західного фронту потрапили в оточення під Києвом в
результаті прорахунків, які допустило Верховне Головнокомандування.
Згідно з наказом німецького
командування з московського напрямку були зняті 2-а танкова група генерала
Гудеріана і 2-а польова армія, які 8 серпня 1941 р. перейшли в наступ на
південний схід. 7 вересня 1941 р. вони захопили Конотоп.
10 вересня 1941 р. назустріч їм, з
Кременчуцького плацдарму, перейшли в наступ 1-а танкова група Е. Клейста та
17-я польова армія.
Оточення військ Південно-Західного
фронту можна було б уникнути, якби радянське Верховне Головнокомандування
прислухалося до пропозиції головнокомандувача Південно-Західного напрямку
С.М. Будьонного відвести війська з київського виступу. Але С.М. Будьонний був
знятий з поста. А дозвіл залишити Київ Верховне Головнокомандування дало
тільки в ніч на 18 вересня 1941 р., тобто після того, як кільце оточення
зімкнулося в районі Лохвиці.
В
кільці оточення опинилися 5-я, 37-я, 26-я, 21-я армії Південно-Західного
фронту.
|
Київська оборонна операція тривала понад 2,5 місяців і зіграла важливу
роль у зриві плану «блискавичної» війни противника. Вона
відвернула значні сили групи армій «Центр» (2-а танкова група, 2-а армія), що
затримало німецький наступ на московському напрямку.
|
У вересні 1941 р в полон під Києвом було захоплено 665 тис. радянських
бійців та командирів. Противником був
узятий р Київ - столиця України.
В руки противника потрапило 884 радянських
танка, 3718 гармат.
|
3.3. Оборона Одеси.
Серпень
1941 р. – бої у західному секторі оборони, вихід румунів на берег Великого
Аджаликського лиману (25 серпня, 8-12 км від міста).
Вересень
1941 р. – бої у східному секторі оборони, висадка радянського десанту морської
піхоти у с. Григоріївка (22 вересня).
30
вересня 1941 р. – директива Ставки про евакуацію військ Одеського оборонного
району з метою зміцнити оборону Кримського півострову. З метою дезорієнтації
противника командування Одеського оборонного району організувало контрнаступ
радянських військ у південному секторі оборони. Це дало можливість успішно
евакуювати 86 тис. бійців.
Шановні
учні! Заповніть таблицю «Павутинка» дискусії»
Оборона Одеси – це предмет гордості для нащадків
радянських солдат
|
Альтернативне судження
|
Аргументи:
1.
2.
3.
|
Аргументи:
1.
2.
3.
|
Висновки:
|
|
Порівняйте отриманий результат з нашими висновками:
Оборона Одеси в 1941 р. –
це предмет гордості для нащадків радянських солдат
|
Альтернативне судження
|
Жителі Одеси взяли активну участь в обороні рідного міста:
- Із 300 тис. мешканців, що залишилися в місті, більше
100 тис. осіб приймали участь у будівництві оборонних споруд. Було викопано 138 км протитанкових
ровів, 45 км
окопів, які склали 3 лінії оборони.
- На початку серпня 1941 р. на захист
Одеси встало 20 тис. Народних ополченців і бійців винищувальних батальйонів..
|
Радянське командування не зуміло організувати міцну оборону в
прикордонній зоні, що дозволило німецько-фашистським військам блокувати Одесу
з суші.
У липні 1941 р. радянські позиція
прорвала 11-я німецька армія. Це створило передумови для оточення 6-й і 12-ї
радянських армій. Після того, як в тил їм зайшла 1-а німецька танкова група,
кільце оточення зімкнулося (2 серпня 1941 р.) У полон під Уманню попало 103
тис. радянських солдат і офіцерів.
18-а і 9-а радянські армії відступили
на схід, до переправ через Південний Буг в районі Миколаєва. Між ними і
Окремою Приморською армією, що захищала Одесу, утворився 50-кілометровий
розрив, куди ввійшли союзники фашистів - румуни.
13 серпня 1941 р. фашистам вдалося
вийти до чорноморського узбережжя в районі Аджіаскі і повністю оточити Одесу
з суші. Безпосередньо на Одесу наступали дві кавалерійські, п'ять піхотних
дивізій і 1 моторизована бригада 4-ї румунської армії.
|
У серпні-вересні 1941 року війська Одеського оборонного району
(командувач - контр-адмірал Г.В. Жуков) проявили велику мужність,
відображаючи атаки німецько-фашистських військ.
4-а румунська армія в 5 разів
перевершувала в чисельності радянські війська.
Під час висадки десанту морської піхоти
у с. Григорівка (східний сектор оборони Одеси) в ніч на 22 вересня 1941 р.
були знищені 13-а і 115-а румунські піхотні дивізії. Фашисти втратили близько
6 тис. чол. Ворог був змушений відмовитися від наступальних дій.
|
|
Рішення Ставки Верховного Головнокомандування про евакуацію військ
Одеського оборонного району не було обумовлено поразкою радянських військ.
Після отримання директиви Ставки від
30 вересня 1941 р. командування ООР провело операцію з евакуації 86 тис. бійців
і командирів Окремої Приморської армії та військово-морської бази.
|
Рішення про евакуацію військ Одеського оборонного району було прийнято
Ставкою Верховного Головнокомандування у зв'язку з розвалом Південного
фронту, проривом 11-ї німецької армії до Криму.
Війська, які евакуювалися з Одеси,
повинні були підсилити оборону
Севастополя.
|
Оборона Одеси тривала 73 дні і зіграла важливу роль у зриві планів
«блискавичної» війни.
Фашистські війська оволоділи одеським
портом і залізничним вузлом на 2 місяці пізніше, ніж передбачалося планом «Барбаросса».
Це затримало їх просування до Криму і на Донбас. Під Одесою румуни втратили
160 тис. чол., 200 літаків, 100 танків.
|
3.4. Оборона Севастополя.
30 жовтня 1941 р. – 4 липня
1942 р. - оборона Севастополя.
Перебіг
подій:
30
жовтня 1941 р. – прорив до Севастополю 54-го німецького армійського
корпусу 11-ї німецької армії.
6
листопада 1941 р. – підхід до міста Окремої Приморської армії.
Грудень
1941 р. – Керченсько-Феодосійська десантна операція радянських військ. Кораблі
Чорноморського флоту висадили десанти на Керченському півострові, внаслідок
чого тиск німців на Севастополь послабився.
Травень
1942 р. - поразка радянських військ на Керченському півострові. Одною з причин
стала втрата командуванням Кримського фронту на чолі з Д. Козловим контролю над
військами.
19 травня 1942 р. - німці захопили Керч, під час переправи втрати
радянських військ досягли 176 тис. чол. (переважно – потрапили у полон).
20
травня – 7 червня 1942 р. – гарматний обстріл Севастополя, підготовка до
генерального німецького наступу (11-а армія на чолі з Е. Манштейном).
7
червня 1942 р. – штурм Севастополя зі сходу (Мекензієви Гори).
18
червня 1942 р.– вихід німецьких військ до
Північної бухти.
30
червня 1942 р. – наказ Ставки Верховного Головнокомандування про евакуацію
міста, відхід бійців на мис Херсонес.
Цікаві факти.
Під час оборони Севастополя
двадцятирічна дівчина Марія Байда за один день знищила з автомата 19 солдат
противника. Її метою було відбити військовополонених - радянського командира і
вісьмох бійців.
У районі сел. Дуванкой п'ять
морських піхотинців на чолі з Н.Д. Фільченковим за допомогою гранат і пляшок із
запальною сумішшю підбили 22 фашистських танка. Наприкінці бою Н.Д. Фільченков,
червонофлотці І.М. Красносельський, Д.С. Одинцов, Ю.К. Паршин кинулися зі
зв'язками гранат під гусениці танків противника і знищили їх ціною свого життя.
Шановні учні! Заповніть
таблицю «Павутинка» дискусії»
Оборона Севастополя – предмет гордості для нащадків
радянських солдат
|
Альтернативне судження
|
Аргументи:
1.
2.
3.
|
Аргументи:
1.
2.
3.
|
Висновки:
|
|
Порівняйте отриманий результат з нашими висновками:
Оборона Севастополю –
предмет гордості для нащадків радянських солдат
|
Альтернативне судження
|
У листопаді - грудні 1941 р. з’єднання Севастопольського оборонного
району (створений 7 листопада 1941, начальник - віце-адмірал Ф.С.
Октябрський) проявили велику мужність, відбиваючи атаки німецько-фашистських
військ.
Починаючи з 3 листопада 1941 р., 11-а
німецька армія вела наступ на Севастополь з півночі та сходу силами п'яти піхотних,
однієї танкової дивізії, кавалерійської бригади. Атаки фашистів були відбити.
11 листопада 1941 р. - спроба
противника прорватися до Севастополю з півдня, через Балаклаву, силами
чотирьох піхотних дивізій, румунської моторизованої бригади.
17 грудня 1941 р. - другий німецький
наступ на Севастополь з північного сходу, через Мекензієви Гори, силами семи
німецьких піхотних дивізій, двох румунських гірськострілецьких бригад, 150
танків.
Наступ зірвано завдяки проведенню
Керченсько-Феодосійської десантної операції (26 – 30 грудня 1941 р.) за
участю кораблів Чорноморського флоту, частин 51-ї, 44-ї армій
Північно-Кавказького фронту. Були звільнені Феодосія, Керч. Командування 11-ї
армії було змушене залишити наступ на Севастополь.
|
У травні 1942 р. у результаті наступу 11-ї німецької армії під
командуванням Е. Манштейна були розгромлені військові з'єднання 44-й, 51-й,
47-й армій Кримського фронту, втрачено Керченський півострів. Однією з причин
розгрому Кримського фронту була втрата управління військами його
командуванням.
Командування Кримського фронту
(командуючий фронтом генерал Д.Т. Козлов) було деморалізовано представником
Ставки армійським комісаром Л.З. Мехлісом.
8 травня 1942 р. 11-я німецька армія
під ком. Е. Манштейна перейшла в наступ і прорвала радянську оборону на
лівому фланзі Кримського фронту. В результаті розвалу Кримського фронту не
вдалося провести евакуацію радянських військ через Керченську протоку. 176
тис. радянських солдатів і офіцерів було захоплено в полон.
Після поразки військ Кримського
фронту становище захисників Севастополя стало катастрофічним. Ворог отримав
можливість зосередити проти них всі сили 11-ї армії. Наприкінці травня 1942
р. під Севастополем гітлерівці мали перевагу в людях в 3 рази, в гарматах і
мінометів - майже в 4, в танках - в 13, в авіації - в 12 разів.
|
Незважаючи на перевагу 11-ї німецької армії в людях і бойовій техніці,
війська Севастопольського оборонного району у червні 1942 р надали противнику
запеклий опір.
Після ударів ворожої артилерії і
авіації (20 травня - 1 червня: по місту, 2 - 7 червня: по позиціях радянських
військ) в Севастополі виникли численні пожежі. Їх нічим було гасити, бо
водопровід не працював.
7 червня 1942 р. 11-я німецька армія
(200 тис. чол., 450 танків. 2 тис. гармат, 600 літаків) почала штурм
переднього краю оборони Севастополя. Сили захисників Севастополя налічували
всього лише 106 тис. чол., 38 танків, 600 знарядь, 53 літаків. Однак 11
червня 1942 р. воїни 25-ї Чапаєвської дивізії та 7-ї бригади морської піхоти
навіть перейшли в контрнаступ.
|
Заходи, вжиті радянським командуванням по евакуації військ
Севастопольського оборонного району, не були достатньо ефективними.
23 червня 1942 р. 11-а німецька армія
завдала нового удару по Севастополю з північного сходу, на Інкерманські висоти.
Захисникам Севастополя доводилося відбивати по 10-20 ворожих атак на добу.
Протягом 22-26 червня 1942 р. лідер «Ташкент» доставив у Севастополь останнє
поповнення - 142-ту стрілецьку бригаду. Польова та берегова артилерія
відчували нестачу снарядів.
30 червня 1942 р. був отриманий наказ
Ставки Верховного Головнокомандування про евакуацію міста. Захисники
Севастополя відступили на мис Херсонес. Але повністю евакуювати війська з
допомогою одних катерів і дрібних суден, двох підводних човнів було неможливо.
Захисники Севастополя, що мали лише стрілецьку зброю, намагалися відбивати
атаки противника, поки не скінчилися боєприпаси, продовольство і питна вода.
|
Оборона Севастополя тривала 250 днів, перетворившись на символ опору
силам агресії в усьому світі.
Англійська газета «Таймс» писала:
«Протягом тривалого часу Севастополь височів як меч, вістря якого було
спрямоване проти загарбників».
|
Під Севастополем понад 100 тис.
радянських воїнів було захоплене фашистами в полон.
|
12-29 травня 1942 р. - Харківська наступальна операція радянських
військ
І.
12-14 травня 1942 р. – наступ 6-ї радянської армії Південно-Західного фронту
(ком. С. Тимошенко) з-під Барвенково у північному напрямку на Харків
ІІ.
17 травня 1942 р. – контрнаступ 1-ї
німецької танкової і 17-ї польової армії з р-ну Слов’янська через Барвенково.
Назустріч – 6-а нім. армія.
Результат:
оточення 6-ї, 9-ї, 57-ї радянських армій.
Вихід
6-ї німецької армії до Волги, початок Сталінградської битви.
Шановні учні! Заповніть
таблицю «Павутинка» дискусії»
Бої за Харків у 1942 р. – це предмет гордості для
нащадків радянських солдат
|
Альтернативне судження
|
Аргументи:
1.
2.
3.
|
Аргументи:
1.
2.
3.
|
Висновки:
|
|
Порівняйте отриманий результат з нашими висновками:
Бої за Харків у 1942 р. –
це предмет гордості для нащадків радянських солдат
|
Альтернативне судження
|
В наступі військ Південно-Західного фронту в районі Харкова, який
розпочався 12 травня 1942 р., брали
участь найкращі радянські військові з’єднання (6-а, 28-а
армія). Командний склад цих військових частин мав необхідний бойовий досвід.
Метою Харківської наступальної
операції військ Південно-Західного фронту в 1942 р було оточення і розгром
гітлерівців в районі Харкова. Головний удар наносила 6-я армія під
командуванням генерала А.М. Городнянського з Барвінківського виступу в
північному напрямку на Харків. Назустріч їй, в південному напрямку, з району
Вовчанська наносили допоміжний удар з'єднання 28-ї армії під командуванням
генерала Д.І. Рябишева.
Командувач 6-й армією
генерал-лейтенант Оксентій Михайлович Городнянський мав досвід бойових дій: у
червні 1941 р він воював на чолі 129-ї стрілецької дивізії на Західному
фронті. Крім бойового досвіду, це був беззавітно смілива людина, яка не кинув
своїх солдатів під Харковом, але загинув разом з ними в бою 27 травня 1942 р.
на Барвінківському плацдармі.
|
Наступ
військ Південно-Західного фронту в районі Харкова 12 травня 1942 р. почався в
умовах, коли загальне співвідношення сил на південно-західному напрямку було
невигідним для радянської сторони.
Згідно з директивою ОКВ від 5 квітня
1942 р. № 41 під час весняно-літньої кампанії 1942 р. німецько-фашистські
війська повинні були здійснити глибокий прорив на Кавказ, зберігаючи при
цьому спабільним становище на центральному (московському) напрямку. Радянське
командування було дезорієнтоване противником і, навпаки, вважало, що влітку
1942 р. гітлерівські війська будуть наносити основний удар на московському
напрямку. Ставка планувала на центральному напрямі перейти до оборони, а на
території України вести активні наступальні бойові дії. Радянське
командування не враховувало, що на південно-західному напрямку за кількістю
людей противник перевищує Червону армію в 1,1 рази, в гарматах і мінометів -
в 1,3 рази, в літаках - в 1,6 рази.
|
У результаті наступу військ Південно-Західного фронту, що розпочався 12
травня 1942 р., оборона 6-ї німецької армії була прорвана на півночі та
півдні від Харкова.
6-а радянська армія просунулася на
північ з Барвінківського виступу на 20-50 км.
|
Командування Південно-Західного фронту (Маршал Радянського Союзу С.К.
Тимошенко) не розгадало справжніх намірів противника, не прийняло необхідних
заходів для забезпечення флангів своєї ударної угруповання.
17 травня 1942 р. ударне угрупування
німецько-фашистських військ (група «Клейст»), до складу якого входили 1-а
танкова і 17-а польова армії, перейшла в наступ з району Слов'янська,
Краматорська через Барвінкове на Ізюм (в північному напрямку). Назустріч їй,
в південному напрямку, завдала удар 6-а німецька армія з району Балаклеї
(кодова назва операції - «Фрідерікус-1»).
|
Замість того, щоб негайно повернути сили 6-ї армії для відсічі наступу
німецько-фашистських військ з Барвінківського виступу, командування
Південно-Західного фронту зволікало, домагалося від Ставки дозволу
продовжувати наступ на Харків.
Тільки 19 травня 1942 р.
головнокомандуючий військами Південно-Західного напрямку С.К. Тимошенко
віддав наказ перейти до оборони на Барвінківському виступі. В результаті
цього зволікання 23 травня 1942 р. частини 1-ї німецької танкової армії
з'єдналися в районі Балаклеї з частинами 6-ї німецької армії. В оточенні
противника опинилися війська 6-й, 57-й армій, групи генерала Л.В. Бобкина
|
|
Оточені радянські війська (6-а, 57-а армії) билися мужньо.
В повітрі панувала фашистська
авіація. Радянські воїни відчували гостру нестачу боєприпасів, пального,
продовольства. Невеликими групами вони намагалися прорватися через ворожий
фронт на лівий берег Сіверського Дінця. Однак з оточення вийшло лише близько
22 тис. чол. В боях загинули генерали Л.В. Бобкін, А.М. Городнянський, Ф.Я.
Костенко, К.П. Подлас.
|
У результаті Харківської битви війська Південно-Західного і Південного
фронтів зазнали великих втрат у живій силі і техніці, позбулися плацдарму на
правому березі Сіверського Дінця.
Кількість радянських
військовополонених захоплених під Харковом - 227 тис. чол.
Також противником було захоплено 652
радянських танка, 1646 артилерійських знаряддя.
|
IV. Домашнє завдання.
1. Коли просування військ Німеччини та Румунії по території України
досягло позначеної лінії фронту?
А.30 червня 1941 р.
Б.10 липня 1941 р.
В.10 вересня 1941 р.
Г. 31 січня 1942 р.
2. Встаніть хронологічну послідовність подій:
А. Початок оборони
Одеси
Б. Залишення
радянськими військами Києву
В. Прикордонні танкові
бої Дубно – Луцьк – Рівне – Броди
Г. Початок оборони
Севастополя
1. Командувач
Київським Особливим військовим округом (з 22 лютого 1941 р.)
2. Командувач Одеським
Особливим військовим округом (з 22 лютого 1941 р.)
3. В якості начальника
Генерального штабу здійснював загальне командування військами під час
прикордонних танкових боїв.
4. Командувач
Південним фронтом, бойові з’єднання
якого були оточені під Уманню.
5. Командувач
Південно-Західним фронтом, бойові з’єднання якого вели оборонні бої на Правобережній Україні
6. У рукопашній
сутичці під Полтавою був поранений осколками міни в грудь і помер.
А.1, 2, 4
Б. 2, 3, 5
В. 1, 5, 6
Г. 1, 3, 4
4. Зі
спогадів Маршала Радянського Союзу Г.К. Жукова.
«Коротко викладаю нашу розмову, типову для
перших днів війни.
Жуков. ...
Карпезо і Рябишев наносять контрудари в таких напрямках: Карпезо через Броди на
північний захід; Рябишев лівіше - у північному напрямку. Цим маневром вам буде
надана допомога. В район Луцька будуть виведені 19-й і 9-й мехкорпусу, для того
щоб підсилити вашу угруповання.
Потапов. ... В
наказі фронту сказано, що нас прикривають 62-а і 18-а бомбардувальні
дивізії. Де вони - мені невідомо, зв'язку з ними у мене немає. Танків КВ
великих мається 30 штук. Всі вони без снарядів до 152-міліметрових гармат. У мене є танки Т-26 і БТ, головним чином,
старих марок ».
Питання: З
приводу якої військової події
веде розмову Г.К. Жуков? Коли? Як висвітлено питання про причини поразок
радянських військ в 1941 р.? Чи є об'єктивним Жуков
у своїх спогадах? (3 б.)
5. Із
записок начальника Генерального Штабу Сухопутних Військ Ф. Гальдера
«14 вересня 1941 р. (неділя)
85-й день війни. Становище з танками в 2-й танковій групі:
3-тя тд - боєздатні танки - 20 відсотків, потребують ремонту
і безповоротні втрати - 80 відсотків
4-я тд - боєздатні танки - 29 відсотків, потребують ремонту і
безповоротні втрати - відсотків ».
Запитання: З якою битви 1941 р.
пов'язані наведені Гальдером факти? Яку роль зіграла в цій битві 2-а німецька танкова група? Хто нею
командував? Як висвітлено питання про співвідношення сил між німецькою та
радянською арміями в 1941 р.? Чи є об'єктивним
Гальдер? (3 б.)
6. Зі
спогадів генерал-фельдмаршала Німеччини Е. Манштейна.
«Внаслідок того, що Гітлер визначив мету наступу 19 ... року, виходячи головним чином з військово-економічних
міркувань, наступ розвивався в
двох напрямках, що розходилися, - на
Кавказ і на Сталінград. Зрештою, між обома німецькими угрупованнями в районі
калмицьких степів утворився розрив шириною 300 км, який прикривався
недостатніми силами однієї дивізії. До цього додавалася помилка: прямо-таки
дивовижна організація управління військами на південному крилі Східного фронту
німецької армії. Група армій «А» взагалі не мала своє власного командувача. Нею
командував «за сумісництвом» Гітлер ... Він не зробив висновків з того факту,
що його наступ провалиася, що підготувало трагедію Сталінграда ».
Питання: З
якою наступальної операцією німецьких військ в 1941-1942 рр. пов'язані факти, наведені
Е. Манштейном? Чи є об'єктивним
Манштейн у своїх спогадах? (3 б.)
Відповіді надсилати на електронну адресу до 1 жовтня 2014 р.
Електронна
адреса: rybalka.mila@mail.ru
Немає коментарів:
Дописати коментар