Тема 4. РЕФОРМАЦІЯ І КОНТРРЕФОРМАЦІЯ
Клас: 8-А кл. Донецької загальноосвітньої
школи І-ІІІ ступенів № 14
Упорядник: Рибалка Л.Д., учитель історії ДЗОШ
І-ІІІ ступенів № 14
Тема сьомої 45-хв.: Реформація в Німеччині.
Очікувані результати:
Шановні
учні! На цьому уроці ми маємо розглянути питання:
·
Німеччина
напередодні Реформації.
·
Мартін
Лютер і початок Реформації.
·
Народна
Реформація.
·
Від
народження протестантизму до Аугсбурзького миру
Після цього уроку ви зможете:
·
Назвати
час Реформації.
·
Показувати
на карті регіони поширення католицької й протестантських церков.
·
Пояснювати
і застосовувати поняття: «Реформація», «протестантизм».
·
Наводити
приклади наростання кризових явищ у католицькій церкві.
·
Характеризувати
діяльність видатних постатей ХVІ—ХVІІ ст., зокрема, М. Лютера, Т. Мюнцера.
·
Визначати
характерні риси реформаційного вчення М. Лютера.
·
Аналізувати
причини та характер Реформації.
Тип уроку:
урок засвоєння нових знань.
Література:
Подаляк Н.Г. Всесвітня історія: Новий час (кінець ХV – XVIII ст.): підручник
для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Генеза, 2008. – 240 с.
Хід уроку
І. Актуалізація опорних
знань з історії Середніх віків.
Хід уроку.
І. Повідомлення теми, дидактичної мети уроку. Мотивація навчальної діяльності
учнів.
«Припущення
на основі запропонованих слів».
Шановні учні! Придумайте власну легенду,
використовуючи 5 образів.
Завдання: придумати власну легенду,
використовуючи 5 образів.
1
4
5
1 -
келія
2 -
монах
3 -
питання, роздум
4 -
чорт
5 -
чорнильна пляма
Шановні учні! Порівняйте легенду, яку ви створили, з тим, що й досі розповідають у
м. Віттенберзі (Німеччина).
Колись
у келії монастиря Августинів, що знаходився у місті Віттенберг, сидів,
охоплений тяжкими думами, молодий монах Мартін Лютер. Ніч, темрява… У цю пору
душа людини залишається самотньою та беззахисною. Ось і душу Мартіна Лютера
охопили сумніви. Чи правильно він обрав свій шлях у житті, прийнявши обітницю
монаха? Чи, дійсно, лише дах католицького монастиря можна врятувати від гніву
Божого? А може, краще прислухатися до Біблії: «Праведний житиме однією вірою
своєю»? Та ні!.. Це не може бути правдою!.. Адже весь християнський світ,
королі, рицарі й прості нерозумні селяни, - всі вони однаково підкоряються
владі Риму. Чому ж тільки він один – не такий? Невже його душею заволодів
Сатана? Мартіну Лютеру здається, нібито він бачить чиюсь тінь на стіні. Він
бере у руки чорнильницю і кидає її у диявола.
І
досі туристам у Віттенберзі показують цю пляму на стіні, як свідоцтво тих
великих сумнівів, що переживав Мартін Лютер перед тим, як кинути виклик Риму.
ІІ. Актуалізація знань учнів за темою
«Католицька церква доби Середньовіччя»
Шановні
учні! У 7-му класі ми говорили про панування
католицької церкви у сфері духовного життя середньовічного суспільства, про
втручання глави церкви – папи римського – в політичні події.
Пригадайте:
1. Як називався рух за посилення влади церкви
та позбавлення її від втручання світських феодалів?
2. Коли був проведений Латеранський собор,
за рішенням якого після смерті папи римського нового папу обирає конклав
кардиналів, а не призначає, як було до цього, німецький імператор?
3. Поясніть вислів «шлях до Каносси».
4. Дайте визначення поняття «церковна
ієрархія».
Перевірте
себе!
1. У Х-ХІ ст. у Західній Європі
поширювався клюнійський рух (отримав
назву від місця, де зародився, - французького монастиря Клюні). Його представники
виступали:
1) за очищення церкви – вимагали введення
целібату (відмова від шлюбу) для білого (священнослужителі, які несуть службу серед мирян, їхні помічники – диякони) і чорного
духовенства (ченці);
2) за посилення влади церкви та позбавлення
її від втручання світських феодалів – боролися проти симонії (торгівлі
церковними посадами, які покупали для своїх молодших синів у папи римського та
німецького імператора великі землевласники).
2. У 1059 р.
був проведений Латеранський собор. За
ініціативою монаха Гільдебранда (майбутній папа Григорій VII) розпочинається
церковна реформа, внаслідок якої імператор Священної Римської імперії німецької
нації позбавляється можливості впливати на вибір нового папи. Після смерті папи
римського нового папу обирає конклав кардиналів.
3. «Шлях до
Каносси» - це символ приниження світської влади перед папою
римським. У 1077 р. імператор Священної Римської імперії німецької нації
Генріх ІV був вимушений приїхати до
Каносси – замку, де знаходився папа римський Григорій VII. 3 дні імператор
стояв на колінах перед вікнами замку, молячись про прощення. За допомогою якої
зброї переміг папа Григорій VII імператора? У відповідь на підготовку
Генріха ІV до військового походу на Рим
(імператор намагався повернути собі право призначати папу римського),
Григорій VII видав буллу про відлучення свого противника
від церкви. Піддані Генріха ІV щиро
вірили: виконання наказів, навіть спілкування з особою, яку відлучили від
церкви, загрожує тим, що після смерті твоя душа потрапить до пекла. Вони
відвернулися від Генріха ІV, і заради
збереження імператорської корони йому прийшлося принижуватися перед папою.
4. Ієрархія
– поділ на вищі й нижчі посади, чини; суворий порядок підлеглості нижчих щодо
посади або чину осіб вищим.
Церковну ієрархію, що склалася в католицькій церкві, можна представити наступним чином:
Але згодом, на зміну клюнійцям, які
боролися проти симонії, виганяючи торгівлю з храмів за прикладом Христа,
прийшли нові покоління церковних діячів. Папа Боніфацій VIII оголосив
наступаючий 1300 рік «ювілейним» і пообіцяв всім, хто приїде до Риму,
відпущення гріхів. Папська канцелярія почала випускати грамоти на відпущення
гріхів – індульгенції, що продавалися
за гроші. У 1302 р. папа видав буллу, за якою головною умовою спасіння віруючих є підкорення владі
глави католицької церкви.
Питання:
Чи вважаєте ви, що, здійснивши «добрі
справи» (плата за обряди, купівля індульгенцій та ін.), можна спокутувати гріхи?
Коментар вчителя: Велику
роль у житті християн-католиків на
початку ХVI cт. грали індульгенції, які можна було купити за гроші. Віруючим
пояснювали, що Христос і святі під час свого життя на землі зробили набагато
більше добрих справ, ніж їм самим потрібно було для спасіння. Отже, цей
надлишок добрих справ Христа і святих мав послужити для одержання вічного життя
тим людям, які самі зробили замало добра. Особою, яка мала владу подарувати
благодать людям із скарбу святих діл, є Папа Римський. За його волею,
придбанням індульгенцій можна скоротити собі кари за гріхи або ще за життя на
землі, або після смерті - в чистилищі. Ще раз уявіть собі: будь-який злодій,
навіть убивця, може купити за гроші відпущення кар за гріх. Чи можна вірити, що
його серце перейняте почуттям правдивого жалю і розкаяння?
Одним з перших виступив проти плати за
обряди і торгівлі індульгенціями чеський патріот професор Празького
університету Ян Гус. У своїх проповідях
він вимагав реформи церкви. Ян Гус перевів на чеську мову з латинської Біблію,
позбавивши духовенство виняткового права тлумачити її віруючим.
Питання:
Як відреагували правлячі кола католицької
церкви, тогочасного середньовічного суспільства на проповіді Яна Гуса? Чи
вдалося Яну Гусу здійснити реформу церкви?
Коментар вчителя:
Папа римський звинуватив Яна Гуса в єресі
і зажадав від чеського короля його видачі і покарання. У 1414 р. Гус був
викликаний на Констанцський собор. Імператор Священної Римської імперії
німецької нації Сигізмунд видав Гусу охоронну грамоту, але, як виявилося,
грамота була пасткою. На соборі від Яна Гуса зажадали відректися від «єретичних
помилок», але той відмовився. 6 липня 1415 р. Яна Гуса спалили, як нерозкаяного
єретика.
Ієрархи католицької церкви, що прийняли
рішення про спалення Яна Гуса, сподівалися, що його болісна смерть стане
хорошим уроком для всіх, хто наважиться критикувати їх прагнення до збагачення.
Однак це не зупинило німецького ченця Мартіна Лютера. Через сто років після
страти Яна Гуса він знову кинув виклик папі римському і став першим
непереможеним єретиком
Велику роль у житті
християн-католиків на початку ХVI cт. грали індульгенції, які можна було купити
за гроші. Віруючим пояснювали, що Христос і святі під час свого життя на землі
зробили набагато більше добрих справ, ніж їм самим потрібно було для спасіння.
Отже, цей надлишок добрих справ Христа і святих мав послужити для одержання
вічного життя тим людям, які самі зробили замало добра. Особою, яка має владу
подарувати благодать людям із скарбу святих діл, є Папа Римський. За його
волею, придбанням індульгенцій можна скоротити собі кари за гріхи або ще за
життя на землі, або після смерті - в чистилищі. Ще раз уявіть собі: будь-який
злодій, навіть убивця, може купити за гроші відпущення кар за гріх. Чи можна
вірити, що його серце перейняте почуттям правдивого жалю і розкаяння?
ІІІ. Вивчення нового навчального матеріалу.
3.1. Мартин Лютер і
початок Реформації
«Спрямоване
слухання та обмірковування»
Шановні
учні! Прочитайте тексти, в яких містяться факти з життя засновника
протестантизму Мартина Лютера. В деяких місцях текст буде перериватися.
Спробуйте висунути припущення стосовно того, про що буде йти мова далі.
ЖИТТЯ МАРТІНА ЛЮТЕРА. Дитинство та юність
Мартін
Лютер народився 10 листопада 1483 р. в містечку Айслебен. Батька його звали
Йоганн. Колишній селянин, потім – незаможний гірняк, він, за спогадами сина,
«аж до крові змучувався працею заради нас (дітей)» і зумів стати власником
шахти. Маргарета, мати Мартіна Лютера, була дуже набожна, виховувала сина
суворо. Вже у п'ятирічному віці Мартіна
віддали до школи. Коли він мав 14 років, батьки відправили його до школи в
сусіднє місто Магдебург, ще через рік - до школи в Айзенах. Але Мартін Лютер не
зламався, не вдався до пустощів, опинившись далеко від рідної домівки. З кожним
переїздом зростали його прагнення до знань. У 1501 р., на 18-му році свого
життя, Мартін Лютер вступив до університету в Ерфурті. Батько, побачивши, що
син має великі здібності й потяг до науки, дуже наполягав, щоб той вивчав
право. Мрією Йоганна Лютера було побачити свого дорослого сина бургомістром
рідного міста.
Мартін
Лютер віддався навчанню із усією жагою та нетерпінням молодої душі. Студіював
старовинні мови й філософію. Жадібний до
науки, він проводив навіть вільний час в університетській бібліотеці. Його
глибока освіченість викликала загальний подив. У 1505 році Мартін Лютер здобув
ступінь магістра філософії.
Але
згодом у житті Лютера настала велика зміна. Одного разу, коли Мартін вертався з
родинного дому до Ерфурту, в дорозі його застала раптова буря. Наразі так
близько вдарив грім, що повалив його на землю. Він закликав з переляку: «Врятуй
мене, свята Анно, і я стану …».
ПЕРША ЗУПИНКА
Шановні учні! Що, на вашу думку, зараз має
відбутись? Яку обітницю проголосить Лютер? Подумайте хвилинку…
А
тепер перевірте себе:
Мартін
Лютер закликав з переляку: «Врятуй мене, свята Анно, і я стану МОНАХОМ». Ці
слова він вважав своєю обітницею, яку склав самому Богові. У 1505 р. Мартін
Лютер, 22-річний юнак, вступив до монастиря Августинів в Ерфурті всупереч волі
батьків.
Світогляду
середньовічною людини були притаманні почуття власної гріховності і постійний
страх перед гнівом Божим. Тому раптову бурю Мартін Лютер сприйняв як прояв
цього гніву. Як же обминути гнів Божий? Середньовічна наука схоластика давала
на це відповідь: тільки в чернечому
стані можна сподобатися Богові.
А
тепер прочитайте продовження історії про життя і діяльність Мартіна Лютера.
ЖИТТЯ МАРТІНА ЛЮТЕРА. У МОНАСТИРІ
Мартін
Лютер був взірцем ченця. З сумлінням, покорою та задоволенням він виконував як
найпростіші, так і найтяжчі роботи. Та, незважаючи на надмірне виснаження себе
постами та бичуванням, незважаючи на безперервні молитви і безсонні ночі, він
не мав спокою в душі. Мартін Лютер продовжував вважати себе за загиблого та
призначеного на вічний осуд. Тоді генеральний вікарій авґустинського ордену
Йоганн Штаупіц порадив йому: «Не катуй себе, не бичуйся! Лише люби Того, Котрий
перш тебе полюбив!» Й. Штаупіц подарував Лютеру Біблію, щоб той почав
досліджувати Св. Писання. Завдяки клопотанню Штаупіца Мартіна Лютера було
запрошено на посаду професора університету у Віттенберзі. Тут він, залишаючись
і далі монахом, викладав студентам діалектику на основі філософії Аристотеля.
Врешті-решт
Лютера – гордість й надію ордену августінців - вислано як делегата до папи в
Рим. Подорож до Риму Мартін Лютер здійснив пішки. Коли після двомісячної
мандрівки він опинився перед брамами Риму, то припав до землі і з великим
захопленням вигукнув: «Вітаю, святий Риме, трикратно святий через кров
мучеників, що її пролито в твоїх мурах!» Але те, що Мартін Лютер побачив у папському
дворі, сповнило його серце … .
ДРУГА ЗУПИНКА
Шановні
учні! Чи уявляєте ви собі
картину папського двору? Яке враження, на вашу думку, справив папський двір на
Лютера? Обґрунтуйте власне припущення фактами, які характеризують стан
католицької церкви у ХV- на початку XVI cт.
А тепер перевірте себе.
Те, що
побачив Мартін Лютер між духовенством у папському дворі, сповнило його серце
великою ВІДРАЗОЮ. Його обурювали торгівля церковними посадами, яка велася в
Римі, розпуста, пияцтво монахів і священників. Коли Мартін Лютер відправляв у
Римі Службу Божу, він робив це, як завжди, поважно й виразно. За той же час
біля іншого вівтаря було відправлено аж сім Служб Божих, священики
безперестанку казали Лютеру: «Поспішай, поспішай і скоріш відсилай Божій Матері
її Сина!» Лютер згадував, що не раз чув з уст священика, що відправляв Службу
Божу, слова: «Ти є хлібом і залишишся хлібом. Ти є вином і вином залишишся». Чи
вірив цей священик у Бога? Навіть самі папські дворяни говорили: «Якщо існує
пекло, то, без сумніву, на ньому збудований Рим».
За часи подорожі М. Лютера до Риму на
папському престолі сидів Лев X, нащадок роду Медичі з Флоренції. Великий любитель показного життя і розкошів,
він потребував величезних грошових сум нібито на закінчення побудови церкви св.
Петра, а в дійсності - на покриття дуже великих особистих витрат. Але, за
вченням католицької церкви, все, що робив Лев Х, відбувалося за волею Божою.
Пригадайте: католицька церква стверджує, що папа є заступником Христа і
спадкоємцем апостола Петра, отже, тому йому належить панування над усім
християнством. Римо-католицька церква з папою на чолі змагалася з королями та
імператорами за найвищу владу. З цих довголітніх змагань папи вийшли
переможцями й осягнули таку велику могутність, якої навіть не снилось мати
нікому з володарів цього світу. За таких обставин священики католицької церкви
перетворилися на панів громад віруючих. Вони здебільшого провадили показове
світське життя. Щодо громад віруючих, вони займалися виконанням зовнішніх
справ: віддавали честь мощам померлих святих, відбували далекі паломництва й організовували
парадні процесії. Що ж, такий стан католицької церкви дійсно міг обурити
віруючу людину, якою, без сумніву, був Мартін Лютер.
ЖИТТЯ МАРТИНА
ЛЮТЕРА.
БОРОТЬБА ПРОТИ
ТОРГІВЛІ ІНДУЛЬГЕНЦІЯМИ
У 1516 році папа Лев Х доручив архієпископові
Альбрехтові Моґунцькому продавати індульгенції у Північній Німеччині.
Архієпископ Альбрехт мав половину чистого доходу відіслати до Риму, а другу
половину міг залишити собі. Між священиками, яких вислав архієпископ Альбрехт,
щоб заохочували народ до купування індульгенцій, був домініканський монах
Йоганн Тецель. Цей Тецель зодягався в найкращі церковні ризи, перед собою
наказував нести червоний хрест з папськими гербами і на оксамитовій подушці
папську буллу (лист). На чолі урочистої процесії він ішов до церкви, де у
проповіді проголошував, що має владу відпускати індульгенціями не тільки вже
вчинені гріхи, але й ті, що будуть скоєні у майбутньому. Свої проповіді Тецель закінчував словами: «Як
гріш в скарбниці задзвенить, він душу з чистилища в небо випровадить».
Після
такої промови темний, обдурений народ вірив, що прощення гріхів не залежить від
каяття, а тільки від купівлі індульгенції. Під час своїх подорожей Тецель
прибув до міста Ітербок, недалеко від Віттенбергу, в котрому проживав Мартін
Лютер. Задля здобуття індульгенцій народ сходився до Ітербоку тисячами.
Торгівля
індульгенціями обурювала Мартіна Лютера. І одного разу, у надвечір'я Свята всіх
святих…
ТРЕТЯ ЗУПИНКА
Шановні учні! Що, на вашу думку, зараз має відбутись? Чи
виступить М. Лютер з протестом проти торгівлі індульгенціями? Чи промовчить?
Які риси особистості М. Лютера підштовхнули вас до такого припущення?
А зараз ми перевіримо
свої припущення:
31 жовтня 1517 року Мартін Лютер прибив на двері замкової церкви у
Віттенберзі «95 тез» (тобто коротких і стислих наукових тверджень) проти
існуючих зловживань у римській Церкві та закликав до прилюдного диспуту.
У тезах 1-4 Лютер проголошує, що істинне каяття не є
одноактною дією, яка виконується за вимогою приїжджого священика. Воно є
внутрішнім процесом, що відбувається протягом всього життя християнина. І якщо
людина кається воістину, то вона готова прийняти небесну кару і не має жодної
думки про безкарність.
У тезах 30-40
ця гірка думка отримує парадоксальне продовження: але хто розкаюється
воістину, тобто до готовності прийняти муку за гріхи, той вже без усякої
індульгенції отримує прощення своєї вини. Ці «95 тез» Мартіна Лютера проти
торгівлі індульгенціями стали початком
реформації церкви.
ЖИТТЯ МАРТИНА
ЛЮТЕРА. БОРОТЬБА ПРОТИ ПАПИ
У 1519-1520 рр. М. Лютер розвинув своє вчення,
написавши три наукові твори: 1) «Відозва до християнської шляхти німецької
нації про поправу християнського стану», 2) «Про вавилонську неволю Церкви» й
3) «Про християнську свободу».
У «Відозві до християнської шляхти» М. Лютер указує на «мур», яким оточили себе
папи і завзято борються проти будь-якої реформи Церкви, тим самим завдаючи
шкоду всьому християнству. Цим муром є твердження, що тільки папа може
пояснювати Св. Письмо (Біблію). Лютер запитує: «Якщо будь-яке папське
твердження є правдивим, то для чого в нас тоді є Св. Письмо? Спалімо Біблію і
задовольнімося римською наукою!»
У книжці «Про вавилонську неволю Церкви» Лютер
розбирає науку католицької церкви про сім таїнств і доводить, що тільки
Хрещення і Господню Вечерю запровадив Христос. Отже, тільки вони є Таїнствами,
а інші (Миропомазання, Покаяння, Одруження, Єлеопомазання і Священство) є
людськими запровадженнями.
У третій своїй книжці «Про християнську свободу»
Лютер домагається християнської свободи. Головні думки, розвинені в цій книжці,
такі: 1) на підставі віри християнин є паном усього й нікому не підлеглий; 2)
на підставі любові він є слугою всіх і підлеглий кожному.
Віра й любов складають християнина, перша веде до
Бога, а друга - до ближнього.
Ці
Лютерові твори страшно роздратували його противників. 16 червня 1520 р. папа
римський видав буллу «Встань, Боже, суди справу Твою!», у якій присудив усі
його твори до спалення. У буллі був заклик до усіх князів, урядників і міщан
спіймати Лютера та його прихильників і віддати їх в папські руки. 3 жовтня 1520
р. папська булла дійшла до університету у Віттенберзі, де й далі викладав М.
Лютер…
ЧЕТВЕРТА ЗУПИНКА
Шановні учні! Що, на вашу думку, зараз має відбутись? Як
прореагують на папську буллу мешканці м. Віттенберга? Кого вони підтримають:
папу римського чи М. Лютера? Як відповість М. Лютер на папську буллу?
Перевіримо зроблені
припущення.
У Віттенберзі ніхто не хотів й слухати про виконання
папських вимог стосовно особи Лютера. Вранці 10 грудня 1520 р., за міською
брамою на величезній площі зібралась маса народу: студенти університету, доктори
й магістри. Вони спостерігали, як Лютер кинув у вогонь папську буллу, що
відлучала його від Церкви. Хвилину панувала глибока мовчанка. Далі з тисяч
грудей залунав могутній оклик радості.
Слід згадати, що в ХІ ст. німці не підтримали
Генріха ІV, імператора Священної Римської імперії німецької нації, в його
боротьбі проти папи римського. Чого ж на початку XVI ст. їхні нащадки стали
прихильниками людини, яка виступила проти католицької церкви? Відповідь одна –
людину робить час. Що ж зробив час із німцями на початку ХVI ст.? Поки ще ми маємо недостатньо знань, щоб
відповісти на це питання. Потім ми обов’язково згадаємо і повернемось до
розгляду цього питання на наступному етапі уроку
ЖИТТЯ МАРТИНА
ЛЮТЕРА.
РЕФОРМАТОР ТА
ІМПЕРАТОР
Після смерті Максиміліана німецьким імператором було
обрано його 20-річного внука Карла V, який вже був тоді іспанським королем.
Папа домагався від молодого імператора, щоб той видав Лютера Римові. Але
Фрідріх Мудрий, герцог Саксонський, який дуже сприяв обранню Карла V німецьким
імператором, попросив його не робити ніяких кроків проти Лютера, поки сам на
дослідить справи. Імператор Карл V погодився заслухати Лютера у Вормсі і видав
йому лист безпеки. Лютер вирішив їхати.
Прихильники Лютера були незгодні з цим рішенням. «У
Вормсі, - говорили вони, - є чимало кардиналів і єпископів. Вони вас там
перетворять на попіл, як свого часу спалили Гуса». Але Лютер не змінив свого
рішення.
Подорож Лютера до Вормсу була схожа на тріумфальний
похід. На вулицях Вормсу зібрався величезний натовп народу, щоб привітати
мужнього монаха.
На другий день після приїзду, 17 квітня 1521 року.
Лютера викликали на рейхстаг. У залі його чекали імператор разом зі своїм
братом, папський легат, архієпископи, єпископи, князі, графи, посли і посланці
закордонних держав, представники міст, рицарі. Канцлер поставив Лютеру два
запитання: 1) Чи признає Лютер, що написав книжки, які лежать перед ним? 2) Чи
відкличе Лютер ці книжки і відмовиться
від того, що в них написане?
На перше запитання М. Лютер відверто відповів, що
він сам написав ці книжки, а щодо відповіді на друге запитання, покірно
попросив, щоб дали йому більше часу на роздуми, бо це справа важлива для
спасіння душі. Після короткої наради імператор дав йому один день на роздуми.
Папський леґат написав після засідання рейхстагу листа до папи, де запевняв -
справа для Лютера вже цілком програна.
18 квітня 1521 року Лютера вдруге було викликано на
рейхстаг. З ним не хотіли вступати в тривалі диспути, тільки домагалися простої
та ясної відповіді, чи відмовиться він від свого вчення. Тоді Лютер заявив…
П’ЯТА ЗУПИНКА
Шановні учні! Якою буде відповідь М. Лютера райхстагу? Чи
переможе у душі Лютера жах перед покаранням; побоювання, що його спалять? Чи
відмовиться Лютер від свого вчення?
А зараз перевіримо
наші припущення.
Лютер відважно заявив: «Я не можу вірити ані самому
папі, ані соборам, бо зрозуміло всім, що вони не раз помилялись. Якщо мене не
переконають словами самого Святого Письма,
то я нічого відкликати не можу і не хочу. НА ЦЬОМУ Я СТОЮ. ІНАКШЕ
ВЧИНИТИ НЕ МОЖУ».
У Вормсі Лютер відмовився
зректися своїх поглядів. Рейхстаг оголосив його поза законом, але за допомогою
курфюрста Фрідріха Мартін Лютер встиг надійно сховатися у замку Вартбург під
виглядом «рицаря Йорга». Тут, а пізніше - у Віттенбергу, Мартин Лютер розпочав
титанічну працю: переклав німецькою мовою Біблію для того, щоб вона стала
зрозумілою простим людям.
3.2. Німеччина
напередодні Реформації
Лабораторно-практична
робота.
А. Шановні учні!
Проаналізуйте наступні факти з історії Німеччини початку ХVІ ст. Співвіднесіть
ці факти з прошарком суспільства, на якому вони позначились більш за все:
«На початку XVI ст. імператор Священної Римської
імперії германської нації відігравав
жалюгідну роль на міжнародній арені. Максиміліан I зазнав поразки у своїх
спробах підкорити швейцарців (1499 р.) та був вимушений визнати незалежність
Швейцарського союзу (договір 1511 р.).
Також германський імператор зазнав поразки в італійських війнах від Франції и
Венеції. Війни показали слабкість імперського рицарства - військового стану
імперії, що знаходився у безпосередньому підпорядкуванні імперської влади».
Б. Проаналізуйте
наступні факти з історії Німеччини початку ХVІ ст. Співвіднесіть ці факти з
прошарком суспільства, на якому вони позначились більш за все:
«У текстильному виробництві, в області виготовлення
металевих виробів все більше місця займала так звана система авансування
(Verlagsustem). Суть цієї системи полягала у тому, що купець, який продавав
продукцію ремісницького виробництва великими партіями, авансував ремісників
грошима, сировиною, отримуючи взамін готові товари на вигідних для себе умовах.
За цієї системи ремісники, продовжуючи працювати у себе вдома і нібито
зберігаючи самостійність, фактично потрапляли в залежність від купця. На
зниження оплати праці скаржились вже наприкінці XV ст. ткачі шовку з м. Кельна,
красильники Віттенберга»
В. Проаналізуйте наступні
факти з історії Німеччини початку ХVІ ст. Співвіднесіть ці факти з прошарком
суспільства, на якому вони позначились більш за все:
«З кінця XV ст. зріс попит на вино, а також на
вовну, на льон та інші сільськогосподарські продукти, потрібні для
промисловості. Це спонукало
землевласників Німеччини розширити виробництво цих продуктів у власних господарствах.
Для утримання отар, догляду за посівами, обробки льону феодали використовували
безоплатну працю селян, панщину. Селяни скаржились, що їх примушують виконувати
всі «потрібні» феодалам роботи: орання та підготовку землі до посівів, всі види
обробки і пакування сільськогосподарських товарів та їх доставку на ринки –
«куди господар вкаже». Крім того, селянин сплачував податки князю та церковну
десятину – «велику десятину» з урожаю зерна і «малу десятину» з усіх інших
сільськогосподарських культур і скота»
А тепер на підставі отриманих результатів заповніть
схему «Причини розповсюдження ідей Реформації у
німецькому суспільстві ХVI ст.»:
Висновок:
Вимоги німецького суспільства (рицарства, бюргерства, селянства) до католицької
церкви полягала в наступному: церква мала стати дешевою.
Рицарство
– бажає провести секуляризацію церковних земель, тобто відібрати у монастирів
та церков земельні володіння.
Бюргерство
– не хоче платити: 1) церковну десятину, 2) за обряди.
Селянство
– 1) не хоче платити церковну десятину, за обряди,
2)
бажає позбавитися залежності від
церковних феодалів.
3.3. Народна Реформація.
ОБМІРКУЙ!
Виступаючи проти торгівлі індульгенціями, шанування
святих, реліквій та ін., М. Лютер намагався наблизити ЦЕРКВУ до ідеалів
Євангелія, де розповідається про бідність і рівність, за якими жили Ісус
Христос та його учні. Але селянам, збіднілим мешканцям міст однієї церковної
реформи було недостатньо, щоб виправити власне скрутне становище. Вони вважали
справедливим наблизити не лише церкву, а все СУСПІЛЬСТВО до ідеалів євангельської
рівності. У 1524-1525 рр. низи німецького суспільства піднялися на Велику
Селянську війну.
М.
Лютер засуджував селянські повстання. Але все ж таки саме боротьба Лютера проти
вад католицької церкви підштовхнула селян на повстання, а згодом привела їх до
загибелі.
Як ви вважаєте, чи варті духовне звільнення, свобода думки людського життя?
Шановні учні! Пропонуємо знайти відповідь на це питання на підставі характеристики
вождя народної Реформації Томаса Мюнцера.
Томас Мюнцер
– вождь народної Реформації, повстанський лідер під час Великої селянської
війни 1524-1525 рр.
І.
Походження. Освіта. Початок реформаторської діяльності.
У 1506 р. Томас Мюнцер вступив до
Лейпцизького університету, де займався філософією, теологією і медициною. Там
він отримав ступінь магістра вільних мистецтв і бакалавра теології.
Томас Мюнцер дуже рано встав на шлях
боротьби за чистоту церкви, проти соціальної несправедливості. У 1512 р. він
заснував таємне товариство в Галле. Однак змова проти архієпископа
Магдебурзького була розкрита. У 1517 р. Т. Мюнцер служив учителем гімназії в
Брауншвейгу, звідки повинен був піти «з-за неспокійної натури». У 1519 р.
майбутній вождь народної Реформації поступив працювати капеланом і духівником в
монастир бернардинок, однак через кілька місяців був вигнаний, оскільки вносив
в богослужіння різні нововведення. Зрештою Т. Мюнцер відправився в Віттенберг,
де зустрівся з Лютером.
В майбутньому їм належало стати
непримиренними ворогами. Але тоді Лютер виклопотав для Мюнцера місце
проповідника в Цвікау (Саксонія).
ІІ. Зміст реформаційного вчення Т. Мюнцера
У м. Цвікау існувала громада анабаптистів,
або «перекрещенцев» (вважали, що людина повинна приймати хрещення усвідомлено,
в зрілому віці). Томас Мюнцер зблизився з анабаптистами, радикальна частина
яких висунула ідею: «Все, чому вчив Христос, правильно. Але, як і до Христа,
Бог може звернутися до кожного з нас. І тоді слова цього обранця Божого будуть не менш вагомі, ніж Біблія ».
Під впливом анабаптистів Мюнцер розійшовся
з Лютером в уявленні про «слово боже». Він звернув свій ??гнів проти
«книжників», які знають тільки мертві букви і традиційні тексти. Справжнє слово
боже, на думку Мюнцера, - це живе слово, яке «обраний» сприймає як істину і
голос бога в його власному розумі. Як же оцінював «обранець божий» Мюнцер
навколишню дійсність? Він стверджував, що життя на землі має піднестися до
небес, очиститися від зла. Злом,
«ворогами бога» Т. Мюнцер вважав дворян і церковників, які захопили багатства
та прирікають простих людей на тяготи і постійні турботи про шматок хліба.
Наприкінці 1521 р. Т. Мюнцер остаточно
порвав з М. Лютером. Після подорожі до Чехії він оселився в Тюрінгії. Його
заклики до боротьби, що розповсюджувалися усно і в друкованих листівках по
різних землях Середньої та Південно-Західної Німеччини, знаходили відлуння в серцях
селян і міського плебсу.
З проповіді Т. Мюнцера
«Зверни увагу на те, що основа всякого
лихварства, крадіжки і грабежу - це наші пани і князі. Вони привласнили всяку
твар. Риба у воді, птиця в повітрі, всяка рослинність на землі - все повинно
належати їм. Тому вони поширюють серед бідних божу заповідь і кажуть: бог
заповів: не вкради; до них же самим це не відноситься, хоча вони здирають шкуру
і м'ясо з бідного орача, ремісника і всього живого».
ІІІ.
Діяльність Т. Мюнцера за часи Великої селянської
війни 1524-1525 рр.
Восени 1524 р. Т. Мюнцер перебував у м.
Клетгау (землі верхнього Рейну), звідки він і його прихильники роз'їжджали по
селах і містах. Пропаганда Мюнцера і пов'язаних з ним анабаптистів привела до
виникнення селянських заворушень
Наприкінці 1524 р. (або в січні 1525 р.)
прихильниками Т. Мюнцера була складена програма селянства, відома під назвою
«Статейний лист» (Artikelbrief). Програма починається заявою про те, що
існуючий стан не може і не повинний тривати далі. «Так як до теперішнього часу
на бідних і простих людей міст і сіл ... накладалися великі тяготи духовними і
світськими панами і владою,… подібного тягаря неможливо ні переносити, ні
терпіти, якщо тільки проста бідна людина не хоче піти зовсім по світу з
жебрацьким посохом». Задача повстанців полягає в тому, щоб «звільнитися
повністю». Мирне вирішення цього завдання можливе тільки в тому випадку, якщо
всі люди Німеччини, в тому числі, дворяни та духовенство, перебудують життя на
основі служіння «загальній користі». Якщо ж існуючі тяготи не будуть усунуті,
то справа не обійдеться без кровопролиття. У документі говориться, що ті, хто
відмовляються дбати про «загальну користь», повинні зазнати «світське
відлучення». Всі замки знаті і всі монастирі, що є осередками зради і народного
гноблення, мають бути оголошені «з цієї хвилини» в стані світського відлучення.
Тільки ті дворяни, ченці і священики, які відмовляться від свого
привілейованого становища, переселяться до звичайних будинків, будуть прийняті
суспільством за «божественним правом».
У лютому 1525 р. Т. Мюнцер приїхав з
Верхньої Німеччини в місто Мюльхаузен (Тюрінгія). Звідси він звертався з
проповідями до селян і гірників Саксонії та Тюрінгії. Він писав, що вимога
«божественного права» означає повне усунення панів, непокору існуючим властям
та утвердження такого порядку, при якому збройні загони повсталих
здійснюватимуть все, що вони визнають корисним для спільної справи.
Князі Середньої Німеччини, перш за все
саксонські герцоги і ландграф Філіп Гессенский, побачли в діях Т. Мюнцера та
його прихильників грізну небезпеку, спішно зібрали свої сили і виступили в
похід.
В середині травня 1525 р. поблизу м.
Франкенхаузен в Тюрінгії розігрався нерівний бій між княжою кіннотою, збройної
артилерією та селянськими загонами, фактично беззбройними. Т. Мюнцер намагався
підняти бойовий дух селян і закликав їх не боятися переважаючих сил ворогів,
сподіватися на допомогу Бога. Проте результат нерівної боротьби був вирішений
наперед. Під Франкенхаузеном селянські загони були розбиті. Т. Мюнцер потрапив
в руки князів і був страчений
ІV. Результати діяльності. Історичне
значення
Розгром селянських загонів під
Франкенхаузеном і загибель Томаса Мюнцера привели до поразки Селянської війни в
Німеччині. Усюди почалися переслідування і масові страти учасників повстання.
Число загиблих селян перевищило 100 тис. Селянство було розорене величезними
контрибуціями.
Придушення Великої селянської війни
1524-1525 рр. призвело до посилення експлуатації селян феодалами. Навіть на
сході від р. Ельба, де до цього селяни були особисто вільними, вони
перетворювалися на кріпаків. Основною повинністю стала панщина.
Шановні учні! Повернемось до питання
про ціну духовного звільнення людини. На початку ланцюжка – боротьба М. Лютера
проти торгівлі індульгенціями, в кінці ланцюжка – загибель 100 тис. селян. Чому
Німеччина заплатила таку ціну за визволення від духовного диктату Рима?
Може, ця ціна була би менше, якщо б реформатори церкви здійснили певні заходи?
Запропонуйте, які.
IV. Домашнє завдання.
Опрацюйте
матеріал параграфів 8 та 9 (самостійно) підручнику.
Завдання:
1.Якими цифрами позначено на картосхемі
території поширення протестантських віросповідань?
А. 1 – кальвінізм; 2 – англіканство; 3 – лютеранство
Б. 1 – англіканство; 2 – лютеранство; 3 – кальвінізм
В. 1 – лютеранство; 2 – англіканство; 3 – кальвінізм
Г. 1 – лютеранство; 2 – кальвінізм; 3 – англіканств
2. Вкажіть рік
укладання Аугсбурзького миру?
A 1517 р.
Б 1524 р.
В 1540 р.
Г 1555 р.
3. Встановіть хронологічну послідовність
історичних подій раннього Нового часу.
1 Селянська війна в Німеччині
2 початок реформації в Німеччині
3 Аугсбурзький мир
4 заснування ордену єзуїтів
A 1, 3, 4, 2
Б 2, 1, 4, 3
В 3, 4, 1, 2
Г 4, 1, 2, 3
4. Визначте назву документа, автором якого є зображена на портреті особа.
A «Дванадцять статей»
Б «95 тез»
В «39 статей»
Г «Акт про верховенство»
5. Кому належить вчення про передвизначення долі людини
Богом:
А.
Я. Гусу
Б.
М. Лютеру
В.
Т. Мюнцеру
Г.
Ж. Кальвіну
6. Вкажіть причини, які привели до початку Реформації – руху
за реформу та оновлення католицької церкви:
1 діяльність ордену єзуїтів
2 намагання бюргерства скоротити витрати на оплату
церковних обрядів
3 негативне ставлення більшості населення до модернізації
церкви, її відмови від накопичених багатств
4 розвиток клюнійського руху – руху за очищення церкви
5 посягання дворян на земельні володіння церкви
6 постійні селянські виступи
A 1, 3
Б 3, 4
В 2, 5
Г 5, 6
7. Вкажіть, до яких наслідків привела
Селянська війна в Німеччині:
1 завершення періоду феодальної роздробленості Німеччини
2 перемога Т. Мюнцера та його прихильників
3 загибель Т. Мюнцера та його прихильників
4 посилення феодальної експлуатації селянства
5 виконання вимог, висунутих у «Статейному листі», «12
статтях»
6 заборона реформаційного вчення М. Лютера
A 1, 2
Б 2, 5
В 3, 4
Г 3, 6
8. Визначте, які з наведених тверджень стосуються Мартіна
Лютера.
1 ініціатор
підписання Аугсбурзького релігійного миру
2 у 1517 р.
виступив з «95 тезами проти індульгенцій»
3 спалив у
Віттенберзькому університеті папську буллу
4 переклав
Біблію німецькою мовою
5 один з
лідерів Великої Селянської війни 1524–1525 рр.
6 отримав
прізвисько «женевський папа»
A 1, 2, 3
Б 1, 2, 4
В 2, 3, 4
Г 4, 5, 6
9. Визначте назву документа, уривок з якого
наведено.
«Стаття перша.
Наше перше прохання і бажання мати право і силу
всією общиною обирати собі священика і скидати його, коли він негарно себе
веде.
Стаття третя.
Особиста кріпосна залежність повинна бути відмінена
зовсім і не мати більше сили і застосування».
10. Проаналізуйте
уривок з історичного джерела та дайте йому оцінку
З «Духовних
вправ» Ігнатія Лойоли
«Необхідно,
щоб віра в Бога була настільки велика, щоб людина, не вагаючись, пустилася в
море на дошці, якщо у неї немає корабля!
...
Папі необхідно коритися без всяких розмов, навіть заради гріха, і треба зробити
гріх, смертний або простий, якщо начальник того вимагає, в ім'я Господа нашого
Ісуса Христа»
1) Про що говориться в документі? Коли відбулися
пов’язані з цим події?
2) Виясніть (сформулюйте) значення подій та явищ,
про які говориться в документі.
3) Стисло опишіть власне ставлення до автору
документу, пов'язаних з ним подій.
Відповіді надсилати на електронну адресу до 1 жовтня
2014 р.
Електронна адреса: rybalka.mila@mail.ru
Немає коментарів:
Дописати коментар