Курс «Всесвітня історія»
Тема 1 «ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ
ВІЙНИ. ВІЙНА ТА ЇЇ НАСЛІДКИ»
Клас: 10-А, 10-Б кл. Донецької
загальноосвітньої історії І-ІІІ ступенів № 14 (для учнів 10-Б кл. –
інформаційна картка російською мовою)
Упорядник: Рибалка Л.Д., учитель
історії ДЗОШ № 14
Тема уроку № 3: Світ напередодні війни.
Очікувані результати:
Шановні учні! На цьому уроці ми
маємо розглянути питання:
1.
Створення Троїстого блоку та Антанти (актуалізація).
2.
Міжнародні кризи та конфлікти на початку ХХ ст.
3.
Гонка озброєнь, посилення мілітаризму
4.
Причини Першої світової війни.
Після цього ви зможете:
·
Називати країни-учасниці військово-політичних блоків –
Троїстого блоку та Антанти
·
Характеризувати міжнародні кризи та конфлікти на початку
ХХ ст.
·
Пояснювати сутність процесу гонки озброєнь,
посилення мілітаризму.
·
Визначати стратегічні плани противників.
·
Тлумачити та застосовувати поняття і терміни: гонка озброєнь, мілітаризм.
Тип уроку: комбінований
Література: Полянський П. Всеcвітня
історія. 10 клас. – К.: Генеза, 2010. -
256 с.
ХІД УРОКУ
І.
Повідомлення теми, дидактичної мети уроку. Мотивація навчальної діяльної
Шановні учні! Ми
розпочинаємо вивчення теми «Передумови виникнення першої світової війни. Війна
та її наслідки».
Перша світова війна - глобальний збройний конфлікт,
який відбувався від 1 серпня 1914 по 11
листопада 1918 рр.
Основні театри військових дій
знаходилися в Європі.
Під час Першої світової війни
загинуло понад 9 мільйонів солдат і цивільних жителів.
Конфлікт мав вирішальний вплив на
історію XX століття. Війна спричинила розпад чотирьох імперій:
Австро-Угорської, Німецької, Османської і Російської. На карті Європи з’явилися
нові незалежні держави: Чехо-Словаччина, Естонія, Фінляндія, Латвія, Литва,
Польща.
Літературним епіграфом до теми
«Перша світова війна» можна обрати уривок з роману «Вогонь» французького
письменника Анрі Барбюса, учасника військових дій, представника так званого
«втраченого покоління».
«Мы
просыпаемся. Переглядываемся. Мы
возвращаемся к дневному свету, к кошмару. Перед нами опять пустынная равнина с
мелкими затопленными бугорками, местами заржавлена равнина цвета стали; здесь
блестят полосы воды и лужи, и на всем пространстве, как нечистоты, валятся
тела; они еще дышат или истлевают.
Паради
говорим мне:
-Это и есть
война!
- Да, это и
есть война, - глухо повторяет он. – Именно это, а не что-нибудь другое.
Я понимаю,
что он хочет сказать: «Война – это не атака, похожая на парад, не сражение с
развевающимися знаменами, даже не рукопашная схватка, в
которой неистовствуют и кричат; война – это чудовищная, сверхъестественная
усталость, вода по пояс, и грязь, и вши, и мерзость. Это заплесневелые лица,
изодранные и клочья тела и трупы, всплывающие над прожорливой землей и даже не похожие
больше на трупы. Да, война - это
бесконечное однообразие бед, прерываемое потрясающими драмами, а не штык, сверкающий как серебро на солнце»
На початку ХХ ст. європейське
суспільство було поділено на підприємців, які намагалися подвоїти власні
капітали, та робітників, котрі боролися за гідну заробітну плату, поліпшення
умов праці. Політичні дискусії вели між собою консерватори з їхньою вірністю
традиційним цінностям, релігії та родині; ліберали – захисники природної
рівності людей, їх політичних прав і свобод; соціалісти, які мріяли про
майбутнє, де панує соціальна справедливість. Чому всі ці різні люди прирекли
себе на грязь окопів, біль від ран і навіть смерть? Чому вони почали воювати
між собою? Ми спробуємо зрозуміти це під час сьогоднішнього уроку.
II. Актуалізація знань учнів
Шановні учні! Згадайте матеріал з курсу «Всесвітня історія», 9-й
клас, та знайдіть відповіді на питання:
2.1. Троїстий союз.
-
Які країни наприкінці ХІХ ст. входили до складу Троїстого
союзу?
-
Коли Троїстий союз був укладений? За яких обставин?
-
Які цілі намагалися реалізувати країни – учасниці
Троїстого союзу?
Перевірте себе:
1879 р. – таємний союзний договір між Німецькою та Австро-Угорською
імперією
1882 р. – приєднання до коаліції Італії.
Обставини: з 1873 р. діяв «Союз трьох імператорів» у складі: Росія
Німеччина, Австро-Угорщина. Але після закінчення російсько-турецької війни
1877-1878 рр. рейхсканцлер Бісмарк не підтримав претензії Росії на Балканах. З
іншого боку, Росія відмовилася
додержуватися нейтралітету в разі нападу Німеччини на Францію. Посилилися
протиріччя між Австро-Угорщиною та Росією через суперництво на Балканах
(Австро-Угорська імперія проводила свою політику на Балканах, спираючись на
католиків-хорватів, Росія – на православних сербів). Ось чому у 1879 р.
Німецька та Австро-Угорська імперія уклали союз, оборонний за формою.
Цілі держав – учасниць
Троїстого союзу: союз передбачав взаємодопомогу в разі нападу Росії на одну із
союзних держав, а також нейтралітет під
час війни з будь-якою іншою європейською країною. Союз був укладений з урахуванням
реальної ситуації – військового конфлікту між Німеччиною та Францією. Якщо б
Німеччина напала на Францію, а Росія би
прийшла французам на допомогу, Німеччина отримала би австрійську
підтримку.
2.2.
Створення Антанти
-
Які країни на початку ХХ ст. ввійшли до складу Антанти?
-
Коли була створена
Антанта? За яких обставин?
-
Які цілі намагалися реалізувати країни – учасниці
Антанти?
Перевірте себе:
1904 р. – укладення військово-політичної угоди між Великобританією
та Францією.
1907 р. – приєднання до Антанти Росії.
Обставини: У ХІХ ст.
Великобританія, користуючись могутнім флотом, розташуванням на островах, не
зв’язувала себе союзами з європейськими континентальними країнами. Для
збереження «європейської рівноваги» Великобританія протидіяла найвпливовішій
континентальній державі, перешкоджаючи їй зайняти домінуюче місце. Курс німецького імператора Вільгельма ІІ на
світову першість примусив британський уряд змінити зовнішньополітичний курс.
Після врегулювання взаємних колоніальних претензій в Африці Великобританія
уклала угоду з Францією (1904 р.). Була підписана конвенція про розподіл сфер
впливу в Ірані, Афганістані та Тибеті з Росією.
(1907 р., Іран розподілений на три зони впливу: російську північну,
англійську південно-східну та центральну нейтральну; Росія відмовилася від
Афганістану; обидві країни не домагаються концесій у Тибеті).
Шановні учні! Запишіть до конспектів:
|
Назва блоку
|
Троїстий союз
|
Антанта
|
|
Дата створення
|
1879 р.
1882 р.
|
1904 р.
1907 р.
|
|
Країни - учасниці
|
Австро-Угорщина
Німеччина
Італія (у 1915 р. приєдналася до Антанти)
|
Франція,
Росія,
Велика Британія
|
2.3.
Від кого залежала доля
людства?
Антанта:
Велика Британія – король Великої Британії та Ірландії Едуард VІІ (1901-1910). Мав хист до
дипломатії, легко встановлював добрі стосунки з людьми, відвідав Париж, руйнуючи
міжнародну ізоляцію, в якій опинилася Франція після поразки у війні 1870-71 рр.
з Німеччиною та встановлення Третьої республіки. Виступав за створення в Європі
оборонних союзів для опору зростаючому німецькому впливу.
Прем’єр-міністр Асквіт (1908-1916), у кабінеті якого
велику роль ліберал Девід Ллойд-Джордж. Ведуть боротьбу з парламентом, який намагається
відхилити бюджет, що передбачає реформування сухопутних військ та нарощування
морських озброєнь.
Франція – президент Раймон
Пуанкаре (1913-1920),
прем’єр-міністр Жорж Клемансо (1906-1909, 1917-1920),
засновник і лідер Республіканської партії радикалів.
Це прихильники реваншистської
політики «бути готовими до війни» (з Францією). Ідеї реваншу, помсти німцям
(«бошам») за поразку в війні 1870-1871 рр. і втрати Ельзасу та Лотарингії
приводять до запровадження трирічної обов’язкової військової повинності.
Росія – імператор Микола
ІІ (1894-1917). Його правління припало на період різкого загострення
політичної боротьби в Росії (можна згадати про революцію 1905 – 1907 рр.) та
військових поразок (за підсумками російсько-японської війни 1904-1905 рр. Росія
втратила південну частину Сахалін, Південно-Курильські острови). Сучасники
підкреслювали його скромність у побуті, любов до родини – імператриці Олександри
Федорівни, п’ятьох дітей. Але цих особистих якостей виявилося недостатньо для
збереження самодержавства. До того ж Микола ІІ часто залишався байдужим до
чужого горя (після Ходинської катастрофи, коли роздача подарунків під час
святкування коронації Миколи ІІ у Москві привела до загибелі тисяч людей,
затоптаних натовпом, відвідав бал у французького посланника, навіть танцював
там з дружино).
Троїстий союз:
Німеччина – імператор Вільгельм
ІІ Гогенцоллерн (1859-1941). Погляди імператора з юності відрізнялися крайнім
консерватизмом (заявляв, що воля імператора є найвищим законом). Через незгоду
з перестрахувальним зовнішньополітичним курсом О. Бісмарка, який намагався
будь-якою ціною уникнути війни з Росією, примусив «залізного» канцлера подати у
відставку (1890 р.). «Світова політика» Вільгельма ІІ передбачала посилення
впливу Німеччини на Сході, переділ сфер впливу в Африці. У 1899 р. Вільгельм ІІ
домовився з турецьким султаном про будівництво трансконтинентальної залізниці
Берлін – Стамбул – Багдад.
Австро-Угорська імперія – імператор Франц Йосиф І Габсбург (1830-1916). В юності зіштовхнувся з
проблемою розпаду імперії: під час революції 1848-1849 рр. зі зброєю в руках
повстали угорці; у 1866 р. Австрійська імперії програла війну Прусському
королівстві та його союзникам – італійцям, втратила Венеційську область,
позбавилася впливу на католицький південь Німеччини. Але Франц Йосиф подолав
кризу. У 1867 р. імперія була перетворена на дуалістичну. Франц Йосиф
коронувався угорською короною в Будапешті. Угорці отримали власний парламент та
уряд. Тоді ж у складі австрійської частини імперії були створені коронні краї,
що мали автономію (Галичина – власний сейм у Львові). Але на початку ХХ ст.
Франц Йосиф через похилий вік втратив реальне уявлення про стан суспільства. Так,
він з побоюванням ставився до технічних
винаходів – побоювався автомобіля, ліфту, телефону.
Шановні учні! Пропонуємо до вашої
уваги уривок з твору «Пригоди бравого солдата Швейка» чеського письменника Я.
Гашека:
«Итак, бравый
солдат Швейк недавно снял военную форму и открыл маленький обувной магазин на
Виноградах...
Всякому, кто
заходил в его лавку, чтобы починить обувь, бросался в глаза лубочный портрет
Франца-Иосифа, висевший как раз напротив двери.
Это висел сам
верховный главнокомандующий, глуповато улыбаясь всем Швейковым заказчикам. Это
висел тот, кому Швейк хотел служить до последней капли крови и благодаря кому
он предстал перед высшей призывной комиссией, поскольку военное начальство
представить себе не могло, чтобы, находясь в здравом уме, можно было
добровольно жертвовать жизнью за государя императора.
В полковой
канцелярии хранился документ № 16112 с заключением высшей призывной комиссии о
бравом солдате Швейке.
Его
преданность государю императору была расценена как тяжелый психический недуг...
Когда входивший в состав комиссии майор сказал: «Вы исключительный идиот;
наверно, рассчитываете попасть в генеральный штаб», Швейк добродушно спросил:
«Вы думаете, господин майор, я один туда попаду?»
Як бачимо, європейці по-різному
ставилися до майбутнього збройного конфлікту. Якщо у Франції були поширені
реваншистські настрої, то в окремих частинах Австро-Угорської імперії (Чехія)
воювати не бажали.
ІІІ. Вивчення нових знань
3.1.
Гонка озброєнь, посилення
мілітаризму
«Єдина річ, якої на можна
зробити,
це всидіти на гострому
багнеті»
О. Бісмарк
Шановні учні! Яке визначення ви можете дати, спираючись на життєвий
досвід, за допомогою ЗМІ, поняттям:
1)
«гонка озброєнь»,
2)
«мілітаризм»?
Перевірте себе:
Гонка озброєнь – прискорене накопичення запасів зброї та військової
техніки; їх удосконалення на базі мілітаризованої економіки та широкого
використання у військових цілях наукових
і технічних досягнень, якісне й кількісне суперництво у військовій силі між
країнами, які протистоять одна одній.
Мілітаризм (лат. militaris –
військовий) – державна ідеологія, політика нарощування військово-економічної
могутності з метою підготовки загарбницьких воєн, а також придушення
опозиційних існуючому режимові рухів всередині певної країни. Основу
мілітаризованої політики складають збройні сили з відповідною базою оснащення і
комплектації, а також розгалужена інфраструктура військового керівництва.
Шановні учні! Вже після закінчення
Першої світової війни деякі світові лідери (президент США В Вільсон та ін.),
громадська думка покладали провину за розв’язування війни на мілітаризм. В
їхньому уявленні Перша світова війна була наслідком бажання аристократії та
військової еліти Німеччини, Австро-Угорщини та Росії утримати владу і зневаги
до демократії.
Шановні учні! Давайте перевіримо, чи, дійсно, мілітаризація економіки
відбувалася тільки в вищезгаданих країнах:
1.
Проаналізуйте статистичні дані та зробіть висновок, в
яких європейських країнах ступень мілітаризації була найвищою:
|
Країна
|
Зростання чисельності
армії за період з 1900 по 1913 рр.
|
Чисельність військовослужбовців
на 1000 чоловіків
|
Утримання армії та флоту на 1
мешканця, крб..
|
|
Велика Британія
|
38,8 %
|
25,6
|
15,2
|
|
Франція
|
48,7 %
|
52,5
|
12,5
|
|
Росія
|
19,5 %
|
33,7
|
3,9
|
|
Італія
|
22,9 %
|
27,4
|
6,3
|
|
Німеччина
|
44,3 %
|
48
|
9,1
|
|
Австро-Угорщина
|
107
|
34
|
4,9
|
Висновок: Як бачимо,
мілітаризація економіки відбувалася не тільки в Німецькій, Австро-Угорській та
Російські імперії, але й у Великої Британії та Франції, незважаючи на
парламентаризм першої та республіканській устрій другої країни.
2.
Проаналізуйте історичні джерела:
З промови У. Черчілля,
голови Адміралтейства
Великої Британії, 1911 р.
«Я повинен чітко відкинути
пропозиції про те, що Велика Британія може коли-небудь дозволити іншій морській
державі наблизитися до неї так близько, щоб за допомого морського тиску зміг змінювати
чи обмежувати її політичне життя».
З промови міністра
закордонних справ
Німеччини Бернгарда фон
Бюлова, 1899 р.
«Ми вже не можемо стояти
осторонь, як часто робили це раніше… Не можемо з тієї простої причини, що у нас
тепер інтереси у всіх частинах світу…
Швидке зростання нашого населення, безпрецедентне зростання нашої
промисловості, ефективність нашої торгівлі, словом, величезний німецький народ
спонукають нас втягуватися у світову економіку і світову політику… Ми не можемо
і не будемо терпіти того, як утискується німецький народ. Якщо ми не матимемо
флоту, ми поставимо під загрозу життєво важливі інтереси країни».
Питання: Що спільного ви знайшли
у промовах представників урядів країн, які у майбутньому можуть воювати між
собою? Чи є відмінності?
Цікаві факти:
1) Артилерія.
Польова 149-мм гаубиця концерну
«Шкода», 1914 р. (Австрія)
Снаряд вагою 41 кг, дальність вистрілу – 6 900 м. На цій
відстані могла руйнувати польові укріплення.
83,8 – мм польова гармата, Велика
Британія
Польова 18-фунтова
гармата Mk I була розповсюджена у британських військах часів Першої світової
війни. Використовувалася з 1904 р.
2) Танки
Вперше танки були застосовані
англійцями в битві на р. Сомма (1916 р.). У порівнянні із сучасними танками
конструкція першого англійського танка марки I була недосконалою. Малонадійні
механізми, слабка броня при низькій швидкості руху, незахищеність приборів спостереження
– все це приводило до зупинки під час бою великої кількості машин. За часи
Першої світової війни товщина броні
збільшилась до 12 – 15 мм. Швидкість танка -
6 - 7,5 км/год.
2) Підводні човни
Одним із засновників
світового підводного флоту є професор суднобудівельної механіки з Петербурга
І.Г. Бубнов. Він проектував підводні човни для Балтійського флоту. Був
розроблений проект човна «Дельфін» водотоннажністю 113 - 123 т, з глибиною
занурення до 50 м.
Човен мав два двигуна - бензиновий і електричний, який дозволив їй рухатися як
в надводному, так і в підводному положеннях з досить високою швидкістю (до 10
вузлів).
Спочатку підводні човни
призначалися виключно для берегової оборони. До початку Першої світової війни
флотоводці світу вважали, що підводний човен може бути використаний виключно
для таємної постановки мінних полів. Про атаку рухомих цілей всерйоз ніхто не
думав. Але 8 вересня 1914 р. човен «Акула» під командуванням лейтенанта Н.А.
Гудніна провів першу торпедну атаку. 22 вересня 1914 р. німецькі підводні човни
атакували англійські броненосці «Ібукір», «Хог» і «Кресси», потопивши їх.
Радіус дії субмарин зріс до 8000 морських миль. Зв'язок з ними тримали по
радіо. А самі субмарини почали обладнувати гидроакустическими приладами та
пристроями для стрільби торпедами в підводному положенні.
Британський та німецький уряди
однаково розподіляли концепцію Альфреда Тейєра Махана «Стратегія повеління
морем» як життєво важливу для великого статусу нації. Тому наприкінці ХІХ – на
початку ХХ ст. розпочалися воєнно-морські перегони між Великобританією і
Німеччиною. До них приєдналися інші європейські країни. Загальні витрати на
озброєння шістьма великими європейськими державами (Великобританія, Німеччина,
Франція, Росія, Австро-Угорщина та Італія) збільшились на 50% між 1908 і 1913
роками.
3.2.
Міжнародні кризи та
конфлікти на початку ХХ ст.
Шановні учні! Уважно прочитайте п.1 параграфа підручника та заповніть
таблицю:
|
Назва події
|
Дата
|
Країни-учасниці кризи
|
Причини
|
Наслідки
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Перевірте себе!
|
Назва події
|
Дата
|
Країни-учасниці кризи
|
Причины
|
Наслідки
|
|
Перша марокканська криза
|
1905 р.
|
Марокко – країна Північної Африки, яка належала до сфери впливу Франції.
Німеччина
Франція
|
Повод: Німеччина «захищає»
марокканського султана, від якого Франція вимагала контролю над армією і поліцією
|
Рішення конференції 1906 р.:
Поразка Німеччини. Марокко зберігає
незалежність, але підтримання
порядку в країні доручено Франції та
Іспанії
|
|
Боснійська криза
|
1908 р.
|
Провінції Боснія і Герцеговина (за рішенням Берлінського конгресу
передавалися з-під управління Туреччино під управління Австрії)
Австро-Угорщина
Росія
|
1908 р. – Австро-Угорщина
анексувала (захопила) Боснію і Герцеговину.
Росія виступила з протестом
|
Боснія і Герцеговина залишилися у складі Австро-Угорщини
|
|
Друга марокканська криза
(Агадір)
|
1911 р.
|
Марокко, де після 1906 р. посилюється вплив Франції.
Німеччина
Франція, Велика Британія
|
Привід: повстання проти марокканського султана, звернення останнього о
Франції за допомогою
Німеччина послала нібито для захисту німців канонерський човен «Пантера»
|
Франція поступилася Німеччині
впливом у Конго в обмін на свободу дій в Марокко
|
|
Італійсько-турецька війна
|
1911 р.
|
Триполі (Лівія), що знаходилося у складі Османської імперії
Італія
Росія
|
Захоплення Італією Триполі,
Поширення бойових дій на о. Крит
|
Турки закрили протоку Босфор
Росія несе втрати через скорочення експорту зерна через Середземне море
Посилюються протиріччя між Росією та Туреччиною
|
|
Балканська війна 1912 р.
|
1912 р.
|
Балканська ліга (Греція, Сербія, Чорногорія, Болгарія)
Османська імперія
|
Привід: звільнити християн Македонії від гноблення мусульманами
Османської імперії
|
Лондонський
мирний договір, травень 1913 р.:
Туреччина позбавлялася європейських володінь за виключенням Стамбулу і
Босфору
Створення незалежної Албанії
|
|
Друга Балканська війна
|
1913 р.
|
Румунія, Греція, Сербія,
Чорногорія.
Проти Болгарії
|
Болгарія незадоволена претензіями Сербії на Македонію
|
Македонія поділена між Грецією й Сербією
Греки отримали Крит
Румунія – частку Добруджі
|
1)
Боснійська криза 1908 р.
В Османській імперії відбувається
революція молодотурків 1908 р. Злякавшись, що реформатори будуть вимагати
повернення Боснії та Герцеговини, Австро-Угорщина попри турецький протест у
жовтні 1908 р. анексувала Боснію і Герцеговину. Сербія у відповідь оголосила
мобілізацію, адже на території Боснії і Герцеговини мешкали етнічні серби. Росія
стала на бік Сербії. Росію підтримала
Англія, уряд якої почав вимагати проведення міжнародної конференції для з’ясування
боснійського питання. Франція залишилась осторонь, оскільки не вважала себе готовою до війни. Німеччина
підтримала Австрію, хоча й виступила проти намірів австрійців «розрахуватися» з
Сербією. Користуючись посередництвом
Німеччини, Австрія відхилила ідею конференції.
У березні 1909 р. німецький посол
у Петербурзі Пурталес висунув ультиматум: визнати анексію Боснії і Герцеговини;
примусити зробити це й Сербію; відмовитися від скликання європейської
конференції. Нарада міністрів на чолі з царем Миколою ІІ вирішила підкоритися
німецькому ультиматуму. Голова уряду П. Столипін був впевнений: «розв’язати
війну –значить, розв’язати сили революції»
2) Перша Балканська війна, жовтень 1912 р.
Сербія, Болгарія, Греція,
Чорногорія наносять тяжкі поразки турків під Кірк-Келіссою, Люлебургазом і під
Адріанополем (від Болгарії), біля Куманово (від Сербії).
Але союзники посварилися між
собою. Сербія, підтримана Росією, претендувала на вихід до Адріатики. Але
Австро-Угорщина та Німеччина відхилили сербські наміри. Сербія почала вимагати
від Болгарії перегляду союзного договору. Водночас загострилися протиріччя між
Болгарією і Грецією через порти на Егейському морі - Салоніки і Кавалла.
Румунія вимагала від Болгарії передачі їй Південної Добруджі.
3) Друга Балканська війна,
1913 р.
17 червня 1913 р. болгарські
війська перейшли в наступ проти сербів. Але під тиском грецьких, сербських,
чорногорських військ болгарська армія відійшла до старих кордонів. У цей
час румуни переправилися через Дунай і
рушили на Софію. Турки зайняли Адріанополь.
За рішенням Бухарестської мирної
конференції Румунія отримала Південну Добруджу. Було створено Албанію.
Населення Сербії зросло з 2 до 3,5 млн. осіб. Вона перетворилася на центр
тяжіння південно-слов’янських підданих
Австро-Угорської імперії.
Балкани перетворилися на
«порохову бочку» Європи.
Балканська війна між
Австро-Угорщиною і Сербією стає неминучою, оскільки впливу Австро-Угорщини на
Балканах протистоїть панслов'янський рух. Підвищення етнічного націоналізму
збіглося зі зростанням Сербії, де антиавстрійські настрої були, мабуть,
найпалкішими. Росія підтримувала панслов'янский рух, що в основному було
мотивовано етнічними і релігійними прихильностями і конкуренцією з
Австро-Угорщиною, яка почалася ще у часи Кримської війни. Але торгівельні інтереси
(експорт зерна через Середземного моря), для чого було потрібно взяти під
контроль протоки Босфор і Дарданелли, також мотивували Санкт-Петербург.
Информационная карточка
Формирование военно-политических блоков
|
Название блока
|
Тройственный союз
|
Антанта
|
|
Дата создания
|
1879 г – тайный союзный
договор Германии и Австро-Венгрии против России.
1882 г. – присоединение
Италии
|
1904 г. –
военно-политическое соглашение между Великобританией и Францией
1907 г. – присоединение к
Антанте России
|
|
Страны - участницы
|
Австро-Венгерская империя (во
главе император Франц Иосиф I
Габсбург);
Германская империя (во главе Вильгельм II, «мировая политика»
которого предусматривала усиление влияния Германии на Востоке, передел сфер
влияния в Африке)
Италия
(в 1915 г.
присоединилась к Антанте)
|
Франция (во главе президент Раймон Пуанкаре (1913-1920),
премьер-министр Жорж Клемансо
(1906-1909, 1917-1920), реваншисты)
Великобритания (во главе – король Великобритании и Ирландии
Эдуард VІІ (1901-1910), сторонник оборонных союзов в Европе с участием
Англии).
Россия (во главе – император Николай II, при котором произошло
резкое усиление политической борьбы в Российской империи)
|
Гонка вооружений
Гонка вооружений - ускоренное накопление
запасов оружия и военной техники; усовершенствование ее на базе милитаризованной экономики и широкое использование в военных целях научных
и технических достижений, качественное
и количественное соперничество
в военной силе между странами, которые противостоят друг другу.
Милитаризм (лат. Militaris - военный)
– государственная идеология, политика наращивания военно-экономической мощи с целью подготовки захватнических войн, а
также подавление оппозиционных
движений внутри определенной страны.
Основу милитаризованной политики составляют вооруженные
силы с соответствующей базой оснащения и
комплектацией, а также
разветвленная инфраструктура военного руководства.
Степень милитаризации европейских стран накануне Первой мировой войны
|
Страна
|
Рост численности
армии за период с 1900 по 1913 гг.
|
Численность военнослужащих
1000 мужчин
|
Содержание армии и
флота на 1 жителя, рубл.
|
|
Великобритания
|
38,8 %
|
25,6
|
15,2
|
|
Франция
|
48,7 %
|
52,5
|
12,5
|
|
Россия
|
19,5 %
|
33,7
|
3,9
|
|
Италия
|
22,9 %
|
27,4
|
6,3
|
|
Германия
|
44,3 %
|
48
|
9,1
|
|
Австро-Венгрия
|
107
|
34
|
4,9
|
Международные кризисы и конфликты в начале ХХ в.
|
Название события
|
Дата
|
Страны – участницы кризиса
|
Причины
|
Последствия
|
|
Первый марокканский кризис
|
1905 г.
|
Марокко – страна Северной
Африки, которая принадлежала к сфере влияния Франции
Германия
Франция
|
Германия
«защищает» марокканского султана, от которого Франция
требовала контроля над армией и полицией.
|
Решение конференции 1906 г.:
Поражение Германии. Марокко формально сохраняет независимость, но поддержание порядка в стране поручено Франции и Испании |
|
Боснийский кризис
|
1908 г.
|
Провинции
Босния и Герцеговина
(по решению Берлинского конгресса
1878 г.
передавались из-под
управление Турцией под управление
Австрии)
Австро-Венгрия Россия |
1908 г. - Австро-Венгрия аннексировала (захватила) Боснию и Герцеговину.
Россия выступила с протестом |
Босния и Герцеговина остались в
составе Австро-Венгрии
|
|
Второй марокканський кризис (Агадир)
|
1911 р.
|
Марокко,
где после 1906 г. усиливается влияние
Франции.
Германия Франция, Великобритания |
Повод:
восстание против марокканского султана, его обращение во Францию за помощью
Германия послала якобы для защиты немцев канонерскую лодку «Пантера» |
Франция уступила Германии влиянием
в Конго в обмен на свободу действий в Марокко
|
|
Итало-турецкая война
|
1911 г.
|
Триполи (Ливия),
находилось в составе Османской империи
Италия Россия |
Захват Италией Триполи
Распространение боевых действий на о. Крит |
Турки закрыли
пролив Босфор
Россия несет потери из-за сокращения экспорта зерна через Средиземное море Усиливаются противоречия между Россией и Турцией |
|
Балканская война 1912 г.
|
1912 г.
|
Балканская лига (Греция, Сербия, Черногория, Болгария)
Османская империя
|
Повод:
освободить христиан Македонии от угнетения мусульманами
Османской империи
|
Лондонский
мирный договор, май 1913 г.: Турция лишалась европейских владений за исключением Стамбула и Босфора |
|
Вторая Балканская война
|
1913 г.
|
Румыния, Греция, Сербия, Черногория.
Против Болгарии
|
Болгария
недовольна претензиями Сербии на Македонию
|
Македония
поделена между Грецией
и Сербией
Греки получили Крит Румыния - часть Добруджи |
Немає коментарів:
Дописати коментар