Конспект уроку для 8-А кл. Всесвітня історія, тиждень 6

Тема 5 «ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКІ ДЕРЖАВИ В XVI — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.».

Клас: 8-А, 8-Б  кл. Донецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 14

(для учнів 8-Б кл. інформаційна картка російською мовою)

Упорядник: Рибалка Людмила Дмитрівна, учитель історії ДЗОШ № 14

Тема уроку № 11, тиждень: «Франція в XVI — першій половині XVII ст. Народження абсолютизму»

Очікувані результати:

Шановні учні! На цьому уроці ми маємо розглянути наступні питання:

1.     Релігійні війни.

2.     Правління Генріха IV.

3.     Правління кардиналу Ришельє.

Після цього уроку ви зможете:

·Називати час релігійних війн у Франції, правління Генріха IV, кардиналу Ришельє.

·Пояснювати і застосовувати поняття: «Реформація», «Контрреформація», «протестантизм», «кальвінізм», «релігійні війни», «протекціонізм».

·Характеризувати діяльність видатних постатей ХVІ—ХVІІ ст. (Ришельє, Генріх IV).

·Визначати характерні риси абсолютної монархії, що склалася за часи правління Генріха IV, кардиналу Ришельє.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Література: Подаляк Н.Г. Всесвітня історія: Новий час (кінець ХV – XVIII ст.): підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Генеза, 2008. – 240 с.

Хід уроку

І. Повідомлення теми, дидактичної мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Шановні учні! Пропонуємо вам картину французького художника Дюбуа Амьєнського «Різня у Варфоломіївську ніч».

- Опишіть сюжет картини.

- Чи помітили ви відмінності у зовнішності, одязі між нападниками та їхніми жертвами?

Коментар учителя:

Варфоломіївська ніч - назва події, що відбулася в Парижі в ніч з 23 на 24 серпня 1572 р.  Це «побиття» гугенотів, які зібралися на весілля французької принцеси Маргарити Валуа і Генріха Бурбона, короля Наварри (майбутнього короля Франції Генріха IV).

18 серпня. 1572 р. відбулося це весілля – символ миру, що був укладений між католиками та протестантами Франції після релігійних війн, які йшли з 1562 р. На церемонію до Парижу з'їхалися найбільш знатні представники гугенотського  (протестантського) дворянства з півдня Франції. Але в Парижі, більшість населення якого залишалося католицьким, почали поширюватися чутки про гугенотську змову з метою вбивства короля Карла ІХ. 22 серпня 1572 р. адмірал Коліньї, вождь гугенотів, був поранений пострілом з аркебуза в руку. Той, хто стріляв, встиг сховатися. Як з'ясувало слідство, постріл був зроблений з будинку прихильника вождя католицької партії - герцога Гіза. Гугеноти зажадали від короля покарати герцога Генріха Гіза, винного, на їх думку, в замаху. У п'ятницю та в суботу засідав своєрідний «кризовий комітет»: король Карл ІХ, його мати Катерина Медічі, брат короля герцог Анжуйський та інші знатні вельможи. Як вважають деякі історики, на ньому було вирішено нанести попереджаючий удар гугенотам, знищити представників протестантської аристократії, що зібралися в Парижі. Вночі, біля 2 годин, до будинку Коліньї прийшли люди Гіза, до них примкнули солдати з королівської охорони. Вони вбили адмірала і викинули тіло на вулицю. Ворота міста були закриті, і почалося масове побиття гугенотів.

Вранці рознеслася звістка, що розцвів сухий глід на кладовищі Невінноубієнних, це було інтерпретовано як диво: нібито Бог показував, що католики почали «святу справу». Різанина тривала ще тиждень, перекинувшись з Парижа в провінційні міста Бордо, Тулузу, Орлеан, Ліон. Історики вважають, що в Парижі загинули понад 2 тис. осіб. Загальна кількість загиблих по всій Франції в погромах наприкінці серпня – на початку вересня 1572 р. була не менше 5 тис. чол., хоча найчастіше називають цифру – 30 тис. жертв погромів.

В листах, розісланих європейським правителям, уряд Карла ІХ стверджував, що король не робив замах на релігійну свободу підданих. Нібито побиття гугенотів було ліквідацією змови проти короля, але втручання паризької черні призвело до зайвого кровопролиття. Але папі римському Григорію XIII і іспанському королю Філіпу II Катерина Медічі писала, що Варфоломіївська ніч була здійсненням її плану відновити католицьке єдиновірство в країні.

А зараз пропонуємо вам вірш Белли Ахмадуліної:

ВАРФОЛОМЕЕВСКАЯ НОЧЬ

Я думала в уютный час дождя;

а вдруг и впрямь, по логике наитья,

заведомо безнравственно дитя,

рожденное вблизи кровопролитья.

В ту ночь, когда святой Варфоломей

на пир созвал всех алчущих, как тонок

был плач того, кто между двух огней

еще не гугенот и не католик.

Еще птенец, едва поющий вздор,

еще в ходьбе не сведущий козленок,

он выжил и присвоил первый вздох,

изъятый из дыхания казненных.

Сколь, нянюшка, ни пестуй, ни корми

дитя твое цветочным млеком меда.

в его опрятной маленькой крови

живет глоток чужого кислорода.

Повадился дышать! Не виноват

в религиях и гибелях далеких.

И принимает он кровавый чад

за будничную выгоду для легких.

Когда глаза откроются — смотреть,

какой судьбою в нем взойдет отрава?

Отрадой — умертвить? Иль умереть?

Или корыстно почернеть от рабства?

Привыкшие к излишеству смертей,

вы, люди добрые, бранитесь и боритесь,

вы так бесстрашно нянчите детей,

что и детей, наверно, не боитесь.

И коль дитя расплачется со сна,

не беспокойтесь — малость виновата:

немного растревожена десна

молочными резцами вурдалака.

А если что-то глянет из ветвей,

морозом жути кожу задевая, —

не бойтесь! Это личики детей,

взлелеянных под сенью злодеянья.

Но, может быть, в беспамятстве, в раю,

тот плач звучит в честь выбора другого,

и хрупкость беззащитную свою

оплакивает маленькое горло

всем ужасом, чрезмерным для строки,

всей музыкой, не объясненной в нотах.

А в общем-то — какие пустяки!

Всего лишь — тридцать тысяч гугенотов.

                                                            1967

ІІ. Актуалізація опорних знань (курс «Всесвітня історія», урок «Розповсюдження Реформації і поява кальвіністської церкви. Контрреформація, тиждень 5).

1.1. Шановні учні! Для розуміння зсувів, що відбувалися в духовному житті французького суспільства у другій половині XVI ст., ми маємо повторити поняття «Реформація, «кальвінізм». Адже саме розповсюдження кальвінізму привело до початку релігійних (гугенотських) війн у Франції в 1562 р. Ці війни потрясали країну протягом понад тридцяти років.

Заповніть пропуски у визначенні понять:

Реформація (від лат. reformatio - перетворення) -  релігійний, ідеолого-політичний рух оновлення у країнах ______ та _______ Європи у ____ столітті, який набув форми боротьби проти _________церкви і _______влади.

Кальвінізм — _________ віровчення, засновником якого був Ж. Кальвін. В основу вчення було покладено догмат про «абсолютне передвизначення» Богом _____ _________, успіхи в особистому житті й діяльності — свідчення «__________ людини», мирський ________.  

 Перевірте себе!

Реформація (від лат. reformatio - перетворення) — -  релігійний, ідеолого-політичний рух оновлення у країнах Західної та Центральної Європи у XVI столітті, спрямований на повернення до біблійних першоджерел християнства, який набув форми боротьби проти католицької церкви і папської влади.

Кальвінізм — протестантське віровчення, засновником якого був Ж. Кальвін. В основу вчення було покладено догмат про «абсолютне передвизначення» Богом долі людини, успіхи в особистому житті й діяльності — свідчення «богообраності людини», мирський аскетизм.  

1.2. Оберіть картки  з інформацією, що стосуються Ж. Кальвіна, засновника кальвіністської церкви, послідовники якої називалися у Франції гугенотами («людьми клятви»).

Дати подій

1517 р.

1524-1525 р.

1534 р.

1541 р.

Місця, пов’язані з життєдіяльністю Ж. Кальвіна

Ейслебен, Віттенберг, Вормс (Німеччина)

Нуайон (Франція) Базель, Женева (Швейцарія)

Цвіккау, Мюльхаузен, Франкенхаузен (Німеччина)

Лондон (Англія)

Уривок з твору, де розкривається фрагмент віровчення

Проповідь мирського аскетизму: «Варто нам в думках наших почати підноситися до Бога ... і ось вже від того, що приносило нам найбільше задово-лення і звалося мудрістю, пахне від нас одним лише божевіллям, а те, що мало прекрасний вигляд чесноти, обернеться тільки слабкістю розуму»

«Зверни увагу на те, що основа всякого лихварства, крадіжки і грабежу - це наші пани і князі. Вони привласнили всяку твар. Риба у воді, птиця в повітрі, всяка рослинність на землі - все повинно належати їм. Тому вони поширюють серед бідних божу заповідь і кажуть: бог заповів: не вкради; до них же самим це не відноситься, хоча вони здирають шкуру і м'ясо з бідного орача, ремісника і всього живого».

Прихильність вірі, яка «унікально розкрита у Святих Писаннях і встановлена в католицьких символах віри»

«Істинне каяття не є одноактною дією, яка виконується за вимогою приїжджого священика. Воно є внутрішнім процесом, що відбувається протягом всього життя християнина. І якщо людина кається воістину, то вона готова прийняти небесну кару».

http://calvin.reformed.org.ua/wp-content/themes/Calvin/images/calvin_other.jpg

Ж. Кальвін	1541 р. – вдала спроба церковної реформи в Женеві.
Нуайон (Франція) Базель, Женева (Швейцарія)	Проповідь мирського аскетизму: «Варто нам в думках наших почати підноситися до Бога ... і ось вже від того, що приносило нам найбільше задоволення і звалося мудрістю, пахне від нас одним лише божевіллям, а те, що мало прекрасний вигляд чесноти, обернеться тільки слабкістю розуму»

1.2. Наприкінці XVI – на початку XVII ст. у Франції починає формуватися абсолютна монархія. Перед тим, як говорити по цю форму державного правління, розповсюджену в Європі за добу раннього Нового часу, згадаємо про еволюцію середньовічної феодальної держави:

А. Згадайте історію середньовічної Франції, коли на заході Європи існували Франкське королівство Меровінгів, VI ст., Франкська імперія Карла Великого, ІХ ст.

- Це монархія чи республіка?

- Інтереси яких прошарків суспільства захищала держава?

Відповідь: це монархія, де влада належала одній людині (Хлодвиг, Карл Великий), яка отримувала її у спадок (Хлодвиг є засновником династії Меровінгів, Карл – представником династії Каролингів).

Франкське королівство Меровінгів, Франкська імперія Карла Великого були ранньофеодальними державами. За допомогою сильної центральної влади феодали (великі землевласники) захоплювали землі, утримували в покорі залежних селян.

Б. Пригадайте, що у 843 р. Франкська імперія була розподілена між внуками Карла Великого. Західно-Франкське королівство отримав Карл Лисий. Але останні Каролінгі були усунені від влади на користь графа Паризького Гуго Капета.

- Назвіть передумови феодальної роздробленості. Чому феодалам більше не потрібна була міцна центральна влада?

Відповідь: соціальною передумовою феодальної роздробленості було формування стану феодалів – великих земельних власників. Отримавши землі у спадщину, вони більше не залежали від королівської влади.

В. Протягом ХІІ – ХІІІ ст. у Франції виросли міста. Їх мешканцям для успішної організації торгівлі були не потрібні внутрішні кордони, митниці. Вони мріяли про єдину грошову одиницю, безпеку на торговельних шляхах. Дрібні феодали намагалися знайти захист від свавілля герцогів, графів, баронів у центральної влади. Врешті-решт інтереси у Франції склалася станова монархія.

- Як називався представницький орган, на підтримку якого спиралися французькі королі? Коли і ким він був створений?

Відповідь: Представницький орган станової монархії у Франції називався Генеральними штатами. Вперше Генеральні штати були скликані у 1302 р. Філіппом IV Красивим, який спирався на них у боротьбі з папою.

ІІІ. Вивчення нового навчального матеріалу.

3.1. Франція в першій половині XVI ст. Франциск І та боротьба за європейську першість з Габсбургами.

Наприкінці ХV ст.  Франція фактично закінчила своє територіальне об'єднання: внаслідок шлюбів французького короля Карла VІІІ з герцогинею Бретонською було приєднане останнє велике герцогство- Бретань. Франція стала найбільшою за територією та кількістю населення (15 млн.осіб) державою Європи.

Глибокі зміни у світовій економіці, що стали наслідком Великих географічних відкриттів, серйозно вплинули на соціально-економічне становище Франції. Завдяки тісним торговельним зв'язкам з Іспанією вона зазнала «революції цін» (зменшення ціни на золото й срібло, зростання цін на продукти харчування). Першими це відчули приморські міста Франції. Порти Атлантичного узбережжя, зокрема. Бордо, поступово втягувалися в світову торгівлю. Міста на узбережжі Середземного моря, в першу чергу Марсель, процвітали завдяки швидкозростаючої торгівлі з Левантом (турецькі володіння на східному узбережжі моря). Великих успіхів в економічному розвитку досяг Ліон завдяки своєму розташуванню на перетині торгових шляхів. Тут процвітало виробництво шовку, і сформувався один з найбільших в Європі торгових і фінансових центрів.

У містах формувався новий соціальний прошарок, який отримав назву «буржуазія». Це слово походить від розповсюдженої в Європі назви укріпленого міста - бург. Спочатку словом «буржуа» у Франції називали міських жителів взагалі. Пізніше воно закріпилося за найбільш заможними городянами, які займалися підприємницької діяльністю, організацією промислового виробництва, торгівлі. В результаті  словом «буржуазія» стали називати підприємців в цілому.

Незважаючи на помітне зростання торгівлі і промислового виробництва (ремісничі майстерні), Франція залишалася переважно аграрною країною. Власним господарством дворяни зазвичай не займалися. Практично всі їхні землі здавалися в оренду. Основною формою доходу служили грошові платежі, які швидко знецінювалися під впливом «революції цін». Розорене дворянство ставало все більш залежним від королівської влади, а його вищий прошарок перетворювався в придворну аристократію.

Більшість населення Франції складали селяни. Наприкінці XV ст. основна маса селянства отримала особисту свободу. Деякому поліпшенню становища селянства сприяло зростання цін на сільськогосподарчу продукцію.

У добу раннього Нового часу у Франції продовжився процес зміцнення королівської влади, що почався після Столітньої війни. Старовинний орган станового представництва - Генеральні штати - з кінця XV до середини XVI ст. не скликався. Замість нього іноді збиралися нотаблі (нечисленне зібрання осіб, призначених королем).

Великі зміни в історії Франції, що знаменували перехід країни від Середньовіччя до Нового часу, пов'язані з ім'ям короля Франциска I (1515-1547).

За часи правління Франциска I відбулися Італійські війни, коли в боротьбі з державою Карла V, до складу якої входили Іспанія з колоніями в Америці, Нідерланди, австрійські володіння, повстало питання про саме існування французької монархії. Італійські походи займали всю першу половину ХVI ст. (1494-1559). Розпочавшись з походів французів до Італії, вони переросли в зіткнення двох найбільших держав Європи – Францією та державою Габсбургів. Війни велися з перемінним успіхом. Так, у 1525 р. у битві біля Павії французькі війська зазнали поразки від іспанців. Франциск І навіть потрапив до Карла V у полон.

Італійські війни зумовили характер зовнішньої та внутрішньої політики Франциска І. На міжнародній арені Франциск І шукав союзників у боротьбі проти Габсбургів і находив їх серед ворогів Карла V, не зневажаючи хоч би й мусульманами – турками.

Значним успіхом зовнішньої політики Франциска І стало надання Франції привілейованого становища у торгівлі з турецькими володіннями в Східному Середземномор'ї - Левантом. Саме за участі Франциска І Туреччина підписала перші в її історії капітуляції - спеціальні угоди про умови торгівлі з європейськими державами, а французи вперше вийшли на океанські простори.

На морях з'явилися знамениті французькі корсари, які отримували від короля право нападати на «золоті галеони» іспанців, що перевозили скарби з Америки.

Потреби війни вимагали від Франциска І проведення реформ  передусім у фінансовій сфері.

Зростаючі військові потреби та інші державні вирати привели до кількісного зростання податків. Але король прагнув також впорядкувати систему їх збору. До служби у фінансових установах залучалася багата міська верхівка. Поширення набула передача збору податків на відкуп. Відкупщики спочатку вносили королю власні кошти в рахунок майбутніх податків, а потім вибивали з населення суми, які набагато перевищували суми, заплачені відкупщиками королю. Завдяки цьому статки відкупщиків зросли. Але вплив системи відкупів на соціально-економічний розвиток Франції в цілому був негативним. Отримуючи великі доходи на службі у короля, французька буржуазія позбавлялася стимулів до виробничої діяльності, організації мануфактурного виробництва.. Основні капітали оберталися у фінансовій, невиробничій сфері, не направлялися на розвиток економіки.

Особливістю економіки Франції часів правління Франциска І стало виникнення системи державних боргів.  Перші державні позики були зроблені в 1522 і 1536 рр. для фінансування Італійських воєн. Участь у позиках стало ще одним способом отримання невиробничих доходів для французької буржуазії. У Франці почав складатися особливий тип багатіїв -рантьє, які живуть на відсотки від вкладеного капіталу - ренту.

У період правління Франциска I утвердилася система продажу державних посад, які давали покупцеві право на дворянство. Для збільшення доходів королівської казни від цієї торгівлі створювалося безліч нових,  як правило, непотрібних посад. Так почалося формування нового дворянства - «дворянства мантії» - на відміну від традиційного родового «дворянства шпаги». «Дворянство мантії» представляло собою прошарок фінансистів та юристів, що були тісно пов’язані з королівською владою.   

Незважаючи на зростання податків, французи любили Франциска І, бо він відповідав усім традиційним уявленням про короля: був справжнім рицарем, здібним воєначальником і відважним героєм. Щодо істориків, то вони відмічають укріплення при ньому центральної влади. Найважливіші справи монарх вирішував у вузькому колі наближених осіб і першим ввів у свої накази фразу: «Така моя добра воля». 

3.2. Релігійні війни у другій половині XVI ст.

Особливе місце у Французькому королівстві середини XVI ст. займали південні провінції. Вони пізніше інших увійшли до складу французької держави і зберегли значну культурну, навіть мовну своєрідність. В середині XVI ст. до духовних розбіжностей додався релігійний розкол, оскільки саме на півдні Франції швидко поширювався кальвінізм. Його послідовників тут називали гугенотами.

Особливістю Франції було те, що у цій країні католицизм мав характер національної церкви (галліканство). Ще до Реформації завдяки угоді, що була укладена з папою римським у 1516 році, посилювався королівський контроль над церквою. Церква перетворювалася на державну структуру. Тому вплив Риму у Франції не був настільки значним, як у Німеччині, та не міг викликати такого ж всеосяжного протесту.

Гугенотські війни – громадянська війна між католицькою Північчю та протестантським (кальвіністським) Півднем у Франції, що відбувалася у 1562-1594 рр.

Передумовою гугенотських війн стало послаблення королівської влади при синах короля Генріха ІІ Валуа.

Король Генріх II Валуа, син Франциска І, рішуче боровся з поширенням протестантизму у Франції, але він загинув на турнірі незабаром після підписання миру з Габсбургами в Като-Камбрезі. Його наступник Франциск II (1559-1560) зійшов на трон хворобливим підлітком п'ятнадцяти років і помер через півтора року. Подальші події пов'язані з іменами двох його братів - Карла IX і Генріха III. В період їх правління велику роль в політичному житті грала матір трьох останніх королів з династії Валуа -Катерина Медічі (1519-1589).

Намагаючись керувати синами на французькому престолі, Катерина Медичі немов відігравалася на французах за біль від образ, завданих їй померлим чоловіком (Генріх ІІ Валуа все життя кохав Діану Пуатьє).

У 1562 р. наростання релігійних розбіжностей, ускладнене політичною  суперництвом аристократичних родів, призвело до відкритого конфлікту. Вождями гугенотів стали родичі правлячої династії Валуа - Бурбони,  католиків - герцоги з лотаринзького роду Гізов, який прославився на початку ХVI ст. завдяки участі в Італійських війнах. Внутрішній конфлікт ускладнювався іноземним втручанням: гугенотів підтримувала англійська королева Єлизавета І, католиків - іспанський король Філіп II.

Гугенотські війни почалися в 1562 р. з нападу вождя католиків герцога Гіза на гугенотів, які мирно молилися у м. Вассі («різня в Вассі»). В результаті трьох перших воєн, що завершилися у 1570 р, загинули вожді обох партій: герцог Гіз та Анрі (Генріх) Бурбон, батько майбутнього короля Генріха ІV (тоді його звали Генріхом Наварським, адже він успадкував після смерті матері невелике королівство Наварру в Піренеях). Але гугеноти зуміли не тільки відстояти свої права сповідувати протестантську віру, а й домоглися серйозних успіхів. На знак примирення новий молодий вождь гугенотської партії Генріх Наварський мав одружитися із сестрою французького короля Карла ІХ Маргаритою

У столиці наростало невдоволення посиленням позицій гугенотів. Парижани висували гасло: «Один король, один закон, одна віра». За думкою деяких істориків, у цих умовах Катерина Медічі вирішила закінчити справу одним ударом, знищивши гугенотських вождів, які з'їхалися на весілля Генріха Бурбона з Маргаритою Валуа. За іншою версією, Катерина Медічі та її син Карл ІХ були лише іграшкою в руках католицької партії на чолі з синами герцога де Гіза.

Масове винищення гутенотов почалося в свято св. Варфоломія 24 серпня 1572 року. Варфоломіївська ніч стала найбільш відомою подією епохи воєн гугенотів і одним з найкривавіших епізодів в історії європейської Реформації.

Три дні Париж перебував у владі натовпу. У столиці та інших містах Франції загинули тисячі людей. Генріх Бурбон, що жив в королівському палаці, вижив тільки тому, що перейшов в католицтво. Вбивства супроводжувалися масовими грабежами.

Але, втративши вождя, гугеноти не припинили боротьбу за право сповідувати свою віру. На півдні Франції вони перейшли до створення  власної держави. Гугенотські міста, фактично перетворилися в самостійні республіки, об'єдналися у федерацію і почали формування власної армії.

Новий характер гугенотські війни набули після смерті Карла ІХ, що за легендою був отруєний за допомогою книги про полювання, сторінки якої були склеєні миш’яком. Брат Карла ІХ Генріх ІІІ уклав у 1576 р. мир з гугенотами, чим викликав незадоволення католиків.  Католицька лига в Парижі підняла повстання проти Генріха ІІІ, ставлячи за мету зміну династії, прихід до влади Генріха де Гіза. Але Генріх ІІІ втік з Парижу. Він  запросив на переговори до замку Блуа Генріха де Гіза, його брата архієпископа Майєнського та підступно вбив їх.

Але вбивство вождів католицької партії не врятувало самого Генріха ІІІ. Відразу ж після повернення до Парижу останній король з династії Валуа був вбитий фанатіком – католиком, який вирішив помститися за Гізів. Вбивство у 1589 р. Генріха ІІІ Валуа привело до династичної кризи і зробило вождя гугенотів Генріха Наварського законним спадкоємцем французького престолу.

Католики півночі Франції намагалися перешкодити Генріху Наварському. У 1591 р. вони запросили до Парижу війська іспанського короля Філіппа ІІ, католика за вірою. Але замість захисту від гугенотів іспанські війська почали грабувати парижан. Численні акти насилля привели до розколу в католицькому таборі. Багато католиків почало виступати за «свого короля», поставивши національні інтереси вище релігійних. У квітні 1593 р. парижани, проводжаючи своїх депутатів на Генеральні штати, заклинали їх: «Мир, мир! Благословенні ті, хто про нього молить і хто його забезпечує! Будьте прокляті всі інші!». Останню перешкоду на шляху першого Бурбона до престолу подолав сам Генріх Наварський. У 1593 р. він перейшов в католицтво, сказавши «Париж вартий Месси». На початку 1594 р. він коронувався під ім'ям Генріха IV. Після цього Париж відкрив йому ворота. Гугенотські війни закінчилися, забравши в могилу майже мільйон осіб.

1.3.         Правління Генріха ІV

Генріх IV Бурбонн – король Франції (1594-1610).

Перш за все йому довелося зайнятися організацією відсічі іспанцям. Наприкінці 1594 р. війська Філіппа ІІ вели наступ на Францію. У січні 1595 р. Генріх IV оголосив війну Іспанії, що завершилася в травні 1598 р. мирною угодою, яка в основному повторювала умови договору в Като-Камбрезі. У 1600 р. Генріх IV уклав вигідний шлюб з дочкою великого герцога Тосканського Марією Медічі, чим позбавив Габсбургів підтримки в Італії.

Але найбільшим досягненням нового короля стало остаточне відновлення релігійного міру. У квітні 1598 р. Генріх IV підписав знаменитий Нантський едикт. Він вперше в історії Європи узаконив співіснування двох релігій в рамках однієї держави. Католицтво зберігало панівні позиції у Франції, але гугеноти отримали свободу віросповідання, право участі в політичному житті. В їхнє розпорядженні передавалося 100 фортець на півдні країни.

Генріх IV проводив політику централізації, прагнучи  максимально зміцнити королівську владу. Після закінчення гугенотський війн Генеральні штати знову не скликалися. У провінції призначалися королівські інтенданти. Відродилася практика продажу посад. В управлінні країною Генріх IV спирався переважно на «дворянство мантії», а титуловані герцоги, графи, барони все більше відтіснялися від влади.

Виключення король зробив лише для свого старого сподвижника  герцога де Сюллі, який завідував державними фінансами. Сюллі проводив ефективну економічну політику, що в найкоротший термін дозволила підняти Францію з руїн. Влада заохочувала розвиток «королівських» мануфактур - великих виробничих підприємств, що забезпечили світове лідерство Франції у виробництві предметів розкоші (шовк, оксамит, гобелени, дзеркала). З метою розвитку внутрішньої торгівлі вдосконалювалася мережа доріг. Почали діяти регулярна пошта і пасажирський транспорт між містами.

За часи правління Генріха IV був закладений фундамент французької колоніальної імперії. У 1608 р. французькою колонією став Квебек на північному сході Америки.

Отже, на початку ХVII ст. Франція відновила внутрішню єдність. Але особиста доля першого короля з династії Бурбоннів була трагічною. Генріх IV був вбитий у 1610 р. католицьким фанатиком. 

Шановні учні! Пропонуємо вам опрацювати документ - Нантський едикт, виданий Генріхом ІV у 1598 р. з метою подолання конфлікту між гугенотами та католиками:

«Этим вечным и неотменимым эдиктом мы сказали, объявили и повелели следующее:

I. Во-первых, что воспоминание обо всём, что произошло с той и с другой стороны с начала марта 1585 г. до нашего коронования и в течение других предшествовавших смут, будет изглажено, как будто ничего не происходило».

«III. Повелеваем, чтобы католическая апостольская римская религия была восстановлена во всех местах нашего королевства и повинующихся нам странах, где отправление её было прервано, и да исповедуется она мирно и свободно без всяких смут и препятствий».

«VI. Чтобы не дать никакого повода к смутам и распрям среди наших подданных, мы позволили и позволяем исповедующим так называемую реформированную религию жить и обитать во всех городах и местах нашего королевства и подчинённых нам областях без преследований, притеснений и принуждений делать что-либо в деле религии противное их совести».

«XXII. Повелеваем, чтобы не было никакого различия в отношении названной религии при приёме учеников в университеты, коллегии и школы».

  Шановні учні! Також звертаємо вашу увагу на поняття "абсолютна монархія" (почала формуватися на початку ХVІІ ст. у Франції):

Абсолютна монархія – держава, в якій влада належить одній особі, яка отримала її в спадок. Монарх має  практично необмежену ладу. В управлінні державою він спирається на численне чиновництво. За свою службу воно отримує платню зі скарбниці монарху й тому віддане трону. Крім того, монарх спирається на постійне військо. Законодавство, податкова і зовнішня політика також зосередилися в руках королівської влади. Інколи вона підпорядковувала собі ще і церкву.
IV. Домашнє завдання:
1. Опрацювати параграф 10 підручника
2. Скласти хронологічну таблицю "Релігійні війни у Франції"
3. Скласти історичний портрет кардинала Ришельє.

ИНФОРМАЦИОННАЯ КАРТОЧКА 

Дата	Событие	Значение
1559 г.	смерть на турнире Генриха ІІ	начало политического кризиса во Франции, королем становится 15-летний Франциск ІІ (1559-1560), женатый на Марии Стюарт и зависящий от ее родственников – католиков Гизов. В 1560 г.его сменяет 10-летний Карл ІХ (регентство Екатерины Медичи)
1559 г.	1-й национальный синод в Париже, переход в протестантизм Бурбонов	гугеноты во Франции превращаются в политическую силу.
1562 г.	резня гугенотов, устроенная герцогом Франсуа Гизом в г. Васси.	начало гугенотских войн (1562-1598 гг.)
1570 г.	Сен-Жерменский мир (лидеры обоих партий: Людовик Конде и Франсуа Гиз убиты, новый лидер гугенотов адмирал Колиньи старается склонить Карла ІХ к войне против Испании и тем объединить французов)	гугеноты получают 4 места безопасного пребывания
24.08.1572 г.)\	Варфоломеевская ночь (парижская Кровавая свадьба – в момент бракосочетания Маргариты Валуа и Генриха Наваррского)	Убито около 20 тыс. гугенотов, 3 тыс. из них – в Париже. Гугеноты удерживаются в Ла-Рошели (юг Франции), где создают собственную военную организацию.
1576 г.	Больёнский эдикт Генриха ІІІ (1574-1589)	уступки Генриха ІІІ гугенотской конфедерации юга Франции.
1585 г.	признание Генриха Наваррского наследником трона	начало «войны трех Генрихов» за Париж. Генрих Гиз, глава католической Лиги, заключает союз с Испанией и занимает непримиримую позицию по отношению к королю Генриху ІІІ
1588 г.	восстание в Париже против короля Генриха ІІІ	изгнание короля Генриха ІІІ из Парижа, переход власти к католику Генриху Гизу.
1589 г.	убийство Генриха Гиза во время переговоров с королем Генрихом ІІІ	убийство короля Генриха ІІІ католическим монахом-фанатиком
1591 г.	вступление испанской армии в Париж)	грабежи испанцев заставляют парижан отказаться от планов передачи трона королю Испании Филиппу ІІ
1593 г.	Генрих Наваррский переходит в католическую веру («Париж стоит мессы!»)	католическое население Франции согласно признать Генриха Наваррского законным наследником трона.
1594 г.	коронация Генриха IV  (Генриха Наваррского) и вступление его в Париж
1598 г.	Нантский эдикт Генриха IV	1. Франция – католическая страна. 2. Политическая и культурная интеграция гугенотов (передаются крепости на юге Франции, разрешается отправлять богослужение, в т.ч., на севере – в частных домах)

Кардинал Ришелье

1.1.Происхождение кардинала Ришелье (из рода герцогов Монморанси).

1.2.Назначение на пост первого министра Франции в 1624 г. и взаимоотношения с королем Людовиком ХІІІ (1610-1643)

2.Внутренняя политика кардинала Ришелье на посту первого министра Франции:

2.1.Борьба с оппозицией высшего дворянства. Создание постоянной армии и королевской провинциальной администрации (дворян-губернаторов лишают власти королевские чиновники – интенданты).

2.2..Борьба против политических привилегий гугенотов. Взятие Ла-Рошели в 1628 г.

3. Внешняя политика кардинала Ришелье на посту первого министра Франции:

3.1. Цель: восстановление «естественных границ Галлии» по р. Рейн.

3.2.Вступление в Тридцатилетнюю войну в 1635 г. против Габсбургов в союзе  с Бернхардом Веймарским, затем, с 1638 г., – в союзе со Швециею. После побед Тюренна при Алерхайме (1645 г.) Тридцатилетняя война заканчивается. В 1648 г. заключается Вестфальский мир, по которому Франция получает границу по Рейну.